Ми його (пиво) перепросили. Не навколішках, звісно. Але красиво. З великими пивними бокалами та під смачні рукотворні грінки. Пішло, наче й не замерзало ніколи.) Наче й не було його у нашому холодильнику, забутого і холодного.
За що ми так любимо пиво? Бо воно з пінкою і кусає за язик. Бо його ніколи не буває забагато, бо за ним бігати до магазину не лінь.
А ще пиво смакує у спеку і ввечері, і під вувузели, і навіть під серію пенальті. (Уругвай у серці назавжди!)
Завтра субота – пиво forever!