8 червня у стінах Віденського університету за сприяння тамтешньої студентки і нашої молодої літераторки Ірисі Ликович відбулася презентація двох моїх останніх книжок "Коньяк з дощем" та "Точки перетину".
Не встиг я ще виспатися в Ужгороді після кількох насичених днів у одному з найгарніших міст Європи, як мене приголомшив допис, опублікований на сайті газети "РІО" Еміля Лангерманна.
Приголомшив, бо те, що я прочитав не просто не відповідає дійсності, а справжній наклеп у стилі колишнього КГБ.
Його можна прочитати тут
Не хочу навіть спростовувати жодної букви цього наклепу, бо все це очевидна неправда. Досить взяти до рук "Точку перетину" і прочитати, що і як Гаврош пише про згадані етнічні групи. Зрештою, на вечорі були інші люди, які підтвердять мої слова. Та й частково велася відеозйомка, яка передає тон і атмосферу вечора. До речі, дуже теплого, домашнього, майже родинного. Видно, що тутешні українці занудьгували за рідним словом.
Тепер щодо самого Лангерманна, з яким ми там познайомилися. До речі, він неодноразово плескав автору ("не цивілізованому бидлу") під час його виступу і при мені подякував організаторці за вечір. Зі мною він також розпрощався доброзичливо і усміхаючись, написав мені свої координати, аби ми у Відні зустрілися і приємно побалакали.
Сам він представився колишнім мукачівцем, який сорок років тому виїхав до Відня. Я навіть висловив думку, що цікаво би було зробити з ним інтерв’ю. Але, на жаль, перебування у Відні виявилося таким насиченим, що на зустріч із ним часу не виявилося. (Може, він через це образився? :)
Та все ж таки думка, для чого був потрібний такий вкрай упереджений і недостовірний допис не давала мені спокою. Я ще раз перечитав цю "статтю". І ось вона мета пана Лангерманна: "Підвищувати собі реноме за рахунок престижних австрійських вузів жодному українському примітивному популісту і демагогу у майбутньому більше не вдасться, бо таких виступів більше не буде. Міністерство вищої освіти ще раз такого не допустить"
Дивує, що пан Лангерманн так розписується за Міністерство вищої освіти Австрії, ніби він є принаймні міністром. Але мета зрозуміла – не допустити у Віденському університеті жодних українських вечорів.
Виникає питання: а кому від цього стане краще? І ось тут усе стає зрозуміло: ясна річ, що нашим "заклятим друзям". Нова українська діаспора, яка з’являється у Відні, хоче тулитися до свого, рідного, а не поповнювати діаспору "русского міра". Тож треба обрубати усі нові і перспективні ініціативи на корені. Серед них і прекрасна ідея Ірисі Ликович – вечори українських літераторів і митців у стінах Віденського університету.
Що тут скажеш? Наші "закляті друзі" уперто працюють, аби при найменшій нагоді завдати удару по авторитету України. Неправда Лангерманна буде спростована іншими очевидцями зустрічі. Але осад все-одно залишиться.
P.S. Присутні на вечорі рекомендують мені подавати на Лангерманна до суду. Він, ясна річ, добре знає, що українському журналістові не з руки судитися в чужій країні. Та є ще інший суд, якого не уникнути нікому. Там всі отримають за свої заслуги. І Еміл Лангерманн також.