Щоб не плакать, я сміюся

При тому, що надто теплих почуттів до нього ніколи не відчував, учинки Януковича та його, скажу м’яко, команди за цей період шокували й налякали. Виявилося, що всі розмови, мовляв, це вже не та людина, він змінився, переглянув власну поведінку й погляди на життя, став демократичнішим, – це всього-на-всього локшина американських політтехнологів, яких Віктор Федорович набрав після провалу недолугих і грубих росіян.

У перші дні після інавгурації ще здавалося, що Янукович справді інший: перший офіційний візит він здійснив до Євросоюзу, інтелігенції пообіцяв розвиток України як єдиної держави. Дальші дії довели, що то були не більш ніж реверанси, за якими реально нічого не стоїть.

І річ навіть не в створенні чудернацької "коаліції тушок" (а хтось сумнівався, що українські нардепи не вважають принциповість за позитивну рису характеру?), чи продовженні оренди Російського Чорноморського флоту в обмін на газову знижку (зрештою, я не спеціаліст, щоб об’єктивно оцінити всі плюси й мінуси цієї угоди), чи спробах надати російській мові статусу регіональної (по-перше, нікуди не дінешся від того факту, що для дуже великої кількості громадян України російська справді є рідною, по-друге, провал у Верховній Раді спроби скасувати обов’язковий дубляж фільмів українською мовою свідчить, що статус російської для  нинішньої влади далеко не пріоритет).

Набагато більше лякають скарги журналістів, що їх примушують готувати заангажовані сюжети для ТБ чи статті для друкованих й інтернет-ЗМІ. Дуже лякають події в Харкові, де захисників міського парку ім. Горького (частиною якого хочуть пожертвувати заради нової автостради) лупцюють незрозумілі особи "характерної зовнішності", а міліція хай і не допомагає "бійцям", але й не виконує своїх обов’язків захищати законослухняних громадян. Не можуть радувати численні зачинені магазини в містах: підприємці скаржаться, що змушені закриватися, оскільки податківці дістали наказ нещадно їх доїти. Кияни заявляють, що в столиці відродилася ганебна практика перекривати дороги заради владного автокортежу. У міліції почали гинути молоді люди, а правоохоронці спокійно стверджують, що ті якось самі позбавили себе життя... Багато хто, втомившись від безладу в попередній владі, погоджувався, що "треба закручувати гайки", ось тільки, як зав жди, закручувати їх почали з іншого боку.

Після подій 2004 року здавалося, що Україна переступила якусь межу незворотності і більше, незважаючи на те, хто перебуватиме при владі, не повернеться до зловісних часів. 100 днів нинішньої влади довели, що думати так було надмірним оптимізмом.

Але тоді, 2004 року, перестати боятися людям допоміг гумор. Відомо, що смішне не може лякати. Приходить він на допомогу й тепер – благо як Янукович, так і його права рука Микола Азаров дають для сміху багато поживи. От і спровокував шквал народного гумору конфуз із Віктором Федоровичем, якому на голову гепнувся вінок, його традиційні обмовки (з останніх – розмірковуючи про зимову Олімпіаду в Україні, сплутав гірськолижний курорт "Буковель" з Чернівецькою областю й запропонував провести Ігри на Буковині). Азаров же смішить передусім своєю "українською" мовою, якою, бідолашний, змушений говорити на засіданнях Кабміну. Нещодавно порадував усіх українців чудовою фразою: "В Україні сформувався прошарок кровосісів бюджетних коштів".

Хтось скаже: над чим тут сміятися? Соромитися треба й плакати з такої влади! Але плакати не хочеться, тому й доводиться прислухатися до слів Лесі Українки: "Щоб не плакать, я сміялась" і сподіватися, що не доведеться продовжити її ж словами: "І, забувши давню гордість, плачу я, щоб не сміятись"...
 

Теги: Політика, думки

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати