Анонсований телеканалом "Тиса -1" фільм "Імен" хотілося переглянути так , як стрічки улюблених кінорежисерів або якийсь мильний серіал з розряду "Кармеліти".Не думалося подавати враження від переглянутого в "Телекритику" чи "Кіноколо" ,просто зручно вмоститися на диванчику й дивитися рецепції постаті художника . Збігши з гори , я таки вмостився в кутику кімнати і втупився в "голубий екран" свого "Філіпса".
Кінокадри-сепія: молодий пан з тростиною , в туфлях од Баті(!) дефілює в напрямі Жупанатської площі , той же пан струшує попіл у рів ужгородської фортеці зі звичайного "Бонда" чи "Честера" замість вірджинської сиґари .Пан у калапі андрашовського чи коритнянського фармера і є "почливий" Адальберт Ерделі…
Один із дослідників і репрезентаторів творчості Ерделі говорить про маловідомий період навчаня Ерделі в Мараморошсиготі , при цьому показана далеко не та фотографія , що збереглася , як писав Довгович, зі семінарії "Сиготу у Марматії" .На ній Адальберт кучерявий , як сиготський ребе . У нинішньому Сіґету – Мармацієй є святиня місцевого ребе й відреставрована споруда бурси вікарія Михайла Балога , де Бейла малював жуків-оленів й метеликів з Ваду-Ізей . Сумніви викликають споруди Кечкемета , Мюнхена , Парижа , до яких мав причетність А. Ерделі . "Одне з найкрасивіших сіл Франції" (таку табличку сфотографували паломники) дикторка вперто наголошувала на другому складі ,ігноруючи закони французької вимови . Угорського художника Кароя Ференці назвала чомусь Ференцом , хоч між мадярським іменем Ferenc та прізвищем Ferenci суттєва різниця .
Кадри – коментатори : тут залучені люди , які доклали чимало зусиль , щоб Ерделі (зовсім не лісова країна як тлумачили прізвище) мав те місце в Закарпатті нинішньому , яке він завоював . Це палкий прихильник творчості художника мистецтвознавець і неперевершений германіст Михайло Сирохман , ректор ЗХІ , модератор усіх ерделівських починань Іван Небесник-старший , популярний у Європі й Україні маляр Антон Ковач , не менш шановані "наші старі" академік Володимир Микита й віртуоз-постановник закарпатських танців Клара Керечанин-Балог , колекціонер дилетант Іваниш та ін.
Сирохман з Небесником коментували зі знанням справи , але з етичних міркувань не будемо причіпливими до академіка . Поважний вік ,поважний статус і все-таки Майстер !
Ерделі з великої родини , здається , один був трохи піднебесним . Його інтелігентна сім‘я не надто схвально ставилася до Магдалини Сливки .Ще й нині жива в Мукачеві на родинному місці в Паланку донька брата Адальберта Ерделі пані Віллашек . З того дворика й починати було танцювати фільмарям . Там жили батьки Адальберта й навіть Магда не мала ерделівських родинних реліквій . Там молодий Бейла малював батьків і багато чого . Це сьогодні єдине в Закарпатті не зруйноване ерделівське місце , але картин там нема .
В підсумку . Коли щось роблять про Закарпаття чужинці ,коли роблять наспіх ,то це виходить невдало .Петро Померанцев(фільм його я переглядав на одній презентації) русинську чи українську людність представив глухонімою бабкою з Кужбеїв на Міжгірщині .Пйотр Вайль у російськомовному журналі "Ґео" королівськими циганками й береґсаськими гентишами ! Уважно до цього підходять тільки чехи . Владислав Ванчура навчив їх ще з міжвоєнного періоду .Будь-який кінотвір ,незалежно якого жанру , мусить мати не лиш інформаційну достовірність ,але й естетичну вартість .Твір Ерделі "Імен" - це творча формула ,яку тлумачив Іван Небесник . Фільм мав би бути їй адекватним .