Це наша карпатська Петрівка з першими пластками молодого сіна , з музикою цвіркунів на вечірньому пастівнику та тужавінням усілякого городцьового зілля. Перівку попри тяжкі польові роботи не тримали так строго , як Великий Піст , але все ж не свальбували , не бубнували і зрідка вживали набіл.
Цьогорічна Петрівка довжелезна , сльотава й мокра .На пастухах у полонинах навряд чи висихає одежа .Певно ,вічно сушаться по колибах гачі й онучі . Бруд у ранковій струнзі й намоклі овечі руна . І коли заблуканий на Менчулі недосвідчений студент консерваторії крізь мряку побачить стрімке накриття одинокої воларки ,він радіє їй ,як самому Господу Богу .
Наприкінці 80-х , коли піднімалося легко ,свій День Ангела - свято Петра й Павла я їздив святкувати в Космач на Гуцульщині . Саме о такій порі приїжджав до батьків з Києва поет Василь Герасим'юк з тодішньою дружиною Ольгою , потім відомим нардепом , проблем з побутом не було . В Космачі стояла ошатна . споруджена в гуцульському стилі . дерев'яна церква початку двадцятого століття . Василь чимось докоряв мені про Закарпаття , любив говорити : " Церков багато , але всі якісь не наші . " І далі , вже в Космачі : " Йди подивися , там далі моляться греко-католики , на цвинтарі поховано багато воїнів УПА " Я розкрив рота : з церкви леґіні у вишиванках винесли корогви з космацькою вишивкою . синьо-жовтими китицями . В одному ряді шість і в другому також шість . А ще до того жаб'ївські , яворівські , шепітські народні строї .Це був початок національного відродження , ще не було чернівецьких продавачів чіпсів і коли , а торгували кониками в упряжі , знаменитою гуцульською іграшкою із сиру .
На Космач я їхав з Івано-Франківська , Василь на молоко й вурду запрошував Андруховича . Балконно - плющовий бубабіст Юра тільки кпив з Герасим'юка : " І доспівають : вмер він через суку " й залишався в "хрущовці" на вулиці Матросової , де жив з батьками .
Петрівчане купання з івано-франківськими письменниками в Бистриці - Солотвинській , розлитий по білій сорочці червоний лікер і полуденний відпустовий Космач , накриті просто неба в космацьких дворах столи . Космач вічний і трохи вже інший .
Вже вдома , десь також перед Петрами в горах зустрічаю маленьку низькорослу бабку Марічку з Подини , що ніколи не виходила заміж . "Коли Йвандель ? " _ питається . Цікавилася релігійним святом . І далі продовжила : "Прийде на тя біла дівко говіння Петрово та буде ти помагати зілля Йвандельово " .
Петрівка тільки-но почалася . Час , коли зручно мандрувати горожанину й у поті на сім потів помноженому працювати селянину . Коли найкоротшої ночі ледве встигають засвічуватися й згасати звізди небесні , якщо ті ночі звіздяні .А синява карпатського неба так гармоніює зі зеленою хащею , пахне молоком , сіном , смердять мокрі онучі , випікається на сонці посуд . Файно , бо Петрівка .