Я тут не хочу принижувати ні відому Чуччину "Децу…" , бо в Дравцях є свій шарм гурки й солонини , ні готель "Унґварський" , ні інші закарпатські відпочинкові заклади ,що сягнули далеко вище радянського об‘єднання громадського харчування . Якось наприкінці травня , аби вивільнити й без того заклопотане шкільне жіноцтво від приготувань , ми опинилися в прикордонній Тересві ,звідки добре проглядаються шпилі Кімполунгу-на-Тисі й церковні бані Соплонци й де сама річка Тересва не в силі пересікти Тису .
Ресторан називався просто й дохідливо "Затишок" , начебто назва приваблювала вибагливу нинішню клієнтуру . Не скажу , що тут вершина клубного дизайну , бо все одно в Україні Львів не переплюнути ,але коли на стінах бачиш чорно-білі репродукції старих мадярських карток "Udyvozlet Tarackozbol” з вежею тересовської церкви й профілем пароха Віктора Желтвая , групу косарів , волів у цифрованому ярмі , то потрапляєш у закарпато-марамороську автентику . Ґаздою цього уславленого на всю Тячівщину готельно – ресторанного закладу є Іван Михайлович Мацола , уродженець надзвичайно скромного , але вельми підприємливого села Тарасівка , по-простонародному Терешул , від якого мене відділяє всього – навсього один ґрунь .
Колись тячівські мадяри зле кпили з русинів-поденників на берегах Тільти(Тячівця) , що русинові треба з‘їсти Нересень токану й випити Тису молока.Теперішні руснаки за цим у "Затишок" не йдуть ,однак добра кулінарія й привітність самого господаря роблять значно більше користі , ніж рекламні ролики на TV .Не скажу , що в "Затишку" винятково патріотичні смаколики .Для порівняння київської "Бочки" та її фірмовою стравою "Голодкапут"(смажена бараболя з ковбасою) потужна порція й молода картопля з добірними фалатами свиної м‘якоти в "Затишку".Порівняння ніяке . Не кажу й по грошові асигнації .Достаток клієнта пан Мацола бачить по очах .
М‘ясо тут з тячівських полонин та обор , навіть морозиво має смак місцевого молока й чорносливу . Безпосередня близькість до Тересви Апша де Жой , Апша де Міслок не мають прямого впливу на алкоголь цього закладу . Так само нема пріснопам‘ятних тересвянської "горіх" й руськополянської "гуцулки" , які канули з УРСР. Бракує цьому закладу автентичної марамороської музики , оплачена весільна вже спотворена на елетронний лад .
В очах своїх колег , котрі достатньо досвідчені й педантичні в господарських справах , я бачив повноцінне задоволення й жодної тривоги за те , що з Тересви треба трястися 30 кілометрів у гори по повальному бездорожжу , що починається за уламками ажурного залізничного мосту через річку Тересва .
У Кімполунзі гасли електричні вогні швидко , як той весільний феєрверк ( у "Затишку" в ту ніч було ще й весілля) . Десь у напрямку Слатіни дуднів зелений "паротяг". За піками хребта Красна сіріло небо . хребта , під яким виростають сучасні українські ґазди .