ПОДАРУНОК НЕГРОВІ
Літак, мов птах, долав утому
І хмар пухкий, сніжистий дим...
Там, у захмар’ї голубому,
Я стрівся з негром молодим.
Два слова... жест... і вже знайомі:
Я – з України, він – звідтіль,
Де смерть чигає в ріднім домі,
Де месник дужий рабства біль
Заклав у гострі люті стріли.
"Таке ж і в нас було колись..."
Подумав я... і руки стрілись
Мої і негрові, сплелись.
Ішов літак наш на посадку.
Я вийняв з сумки "Кобзаря",
І просто підписав "На згадку
Від українця Василя".
Ми розійшлись. Я – за Карпати,
Він – рідну землю визволяти.
І знаю добре, певен я –
Йому поможе в день розплати
Вогненне слово Кобзаря.
Василь Вароді, 1965-й рік
Ті, хто читає газету "Старий Замок "Паланок", знають, що ми маємо проект: описуємо кожен рік (починаючи з 1944-го) на основі публікацій в закарпатських ЗМІ (в основному, що природно, на основі "Закарпатки). От, риючись у підшивці, знайшов цей вірш, який мені дуже сподобався :) В газету я його не дав, то просто поділюся з вами.