Мій чеський приятель,україніст,журналіст тижневика "Rozhlas" пан Рене Кочік колись з Праги надіслав майже цілу пачку бюлетнів "Podkarpatska Rus",в якому друкував статті про ідинтитет,історію,культуру підкарпатських русинів.Сьогодні навіть серед молодих фахівців з історії України можна почути таке:"Я русин,я консервативний..."Консервативність і креація - речі несумісні.
І все ж Ференц Ракоці ІІ назвав русинів "найвірнішим племям",латиномовний варіант якого ми винесли в заголовок цієї статті.Ми не маємо наразі наміру робити історіографічні огляди,полемізувати з поокремими прибічниками русинської автохтонности.Академік Юліан Тамаш з Новосадського університету(Сербія),який очолює кафедру русинської мови і літератури пише,що русин - це видра,інші народи також мають адекват певних тваринок.Поведінка видри чомусь найбільш підходить русинові.Вже покійний професор Іштван Удварі з Ніредьгази(Угорщина) протягом десятиліття "просвічував" мій розум працями власними та членів кафедри русинської й української філології Ніредьгазького педінституту ім.Дьордя Бешшені.Мав я за антирусинські виступи,приїхавши до Угорщини,певні приключки,але в тих питаннях якось орієнтувався.
Угорський історик Антоній Годинка твердить,що після монголо-татарської навали корінних русинів Потисся Горішнього майже не зосталося.Передгірні й гірські села заселяли вихідці з Галичини,будучи ізольовані від своїх одноплемінників природно-кліматичними умовами,перебравши багато від угорців.Годинку важко запідозрити в українофільстві.В українських говірках Закарпаття чимало бойківських,лемківських особливостей і понині.При певній симпатії до русинів(Годинка був сином змадяризованого панотця) він вказує й на розумові хиби русинів,які тут повторювати не хочемо.
Якщо орієнтуватися на цісарський адміністративний поділ сучасного Закарпаття,архіви Будапешта зберегли детальні військові топографічні мапи цих країв,то йдучи зі сходу на захід ви потрапляєте в родючі долини Марамороша(сучасні Рахівський,Тячівський,Хустський,Міжгірський райони).
На відміну від інших комітатів у Марамороші жило багато здрібнілих русинських дворян-немешів з гербовими листами.Цей давній вроджений гонор зберігся між поокремих родин і на сьогодні.Межуючи безпосередньо зі Семигородом та Молдовою в цьому краї збереглися потужні впливи ортодоксії,марамороські русини найпізніше були злучені з Апостольським Престолом.Говірка мараморощан відносно менше засмічена іншомовними запозиченням,ніж бережанські чи турянські говірки.Східні закарпатці більш підприємливі й ощадливі,ніж інші русини.Це є очевидно наслідком того,що за Австро-Угорщини в Марамороші був дуже високим відсоток поденників.Нині також тут дуже великий процент заробітчан.Відчутний також вплив румунської національної меншини,яка значно заможніша,ніж її співплемінники в материковій Румунії.Рахівські й тячівські румуни диктують ціни на найбільших ринках східного Закарпаття в Солотвині,Тересві,Нересниці,Хусті.Відносною осілістю відзначаються притисянські села вздовж залізничної колії на Солотвино й автостради на Рахів.
Бережанські та угочанські русини(сучасні Іршавський,Виноградівський,Мукачівський,Свалявський та Воловецький райони) більш привязані до земельних латифундій: зайнятість в овочівництві на Боржавській долині,в садівництві середньої течії Латориці,ну й всюдисуще заробітчанство,середній бізнес і торгівля.Зі середовища цих русинів вийшло чимало представників обласної номенклатури.Коли граф Шенборн мав у посілости цілу Мукачівсько-Чинадійовську домінію,то між русинських сіл робив швабські та сасинські вкраплення типу Ервінсдорф,Кийкфюред,що сприяло розпорошенню русинів.Ландшафти тут лагідні:виноградники,плантажі перцю,ранньої капусти,різноманітних сортів помідорів.Все це чомусь нагадує Токайське підгір'я в угорсько-словацькому пограниччі.Більшість русинів у цих краях - греко-католики своєрідної в Україні єпархії sui juris свого права.Тож і місцеві русини не є такі темпераментні, як мараморощани,але тримаються гідно й достойно,не без автономістських потуг зробити Голубине чи Паланок таким собі Сан-Марино або ж Басконію.
Трохи інший тип русинів старого комітату Унг(сучасні Ужгородський,Перечинський,Великоберезнянський райони).Тут відчутні локальні відмінності дотично долин річок Уж,Туря,Лютянка.Тут сходяться етнографічні межі лемків,бойків і долинян,чути дихання Земплинських русинів,які в минулому давали найбільше духовенства для катедри Андрія Бачинського.Саме в долині річки Тур'я поширеним був тип вишивки чоловічої сорочки,який називали "фараметликом".В цих околицях досить своєрідний народний мелос,що чимось віддалено нагадує старовинні ладкання,які зафіксував Тиводар Легоцький на Воловецькій Верховині на початку 20 століття.
Верхів'я річки Уж має типово бойківську архітектуру дерев'яних церков - Ужок,Гусний,Тихий.В нижній течії базилікальні муровані храми Невицького,Кам'яниці,Ярка.Говірки також різняться лексичним,морфологічним,синтаксичним складом.Говірку околиць Ужгорода яскраво ілюструє в своїй творчості поет і підприємець,засновник корчми-музею "Деца у нотаря" Павло Чучка-непрофесор.Його текст про "чіґу-біґу"(равлика) насьогодні став гітом і дуже популярний в середовищі закарпатських школярів.Ті прямо скандують:"чіґа-біґа на біціґли..."
Якими б не були локальні відмінності між русинами різних мікрореґіонів Закарпаття,в багатьох речах вони мають спільний знаменник.І все ж виникає гостре й болюче питання:чи можна їх вважати в Україні національною меншиною,так,як,приміром,ромів?Меншини немає без материнської держави.Чи доречно визнавати русинів Закарпаття "пнем" для його пагонів у Словаччині,Румунії,Угорщині,Сербії та США?Довкола цього багато-багато написано,поділеність русинів на релігійні,культурно-освітні клани завжди була на руку державотворним народам.Русини Закарпаття наразі не мають якихось державницьких намагань і так само готові до державного будівництва,як і Велика Україна...
Самобутність закарпатців передається з покоління в покоління,незважаючи на глобалістську нівеляцію наймолодшої генерації.Закарпатські русини своєю працелюбністю,підприємливістю та ощадливістю перетворили "лісисту,неплідну,скалисту землю" в найбільш європейський регіон України.І це не тому,що в краї чотири державні кордони,митниці й контрабанда.Від золотих рук краян Срібна Земля нарцисів,абрикосів і смарагдових полонин.Здоров'ям закарпатців немало збудовано в колишньому СРСР й Центральній Європі.Недарма мараморощани співають на застіллях,які вони готують вишукано,з любов'ю до гостей:"Побий,Боже,руські гори,мадярські долини.Та пройшов-им сім орсаґу,окрім Буковини"."Орсаґ" у перекладі з угорської - держава.Вони тисячоліття належали чужим королям,графам і президентам.І певно триватимуть тут не одне тисячоліття вже у власній державі,що освячена чесною молодою кров'ю Карпатської України.Після тисячолітнього мороку неслов'янського феодалізму,два десятиліття чеської(все ж чужої) демократії просвітили цю надто довірливу до чужинців людність до власного,хай і трагічного державотворення.Боже Провидіння дає шанс великої європейської держави.Чи сприятиме цьому новітній капіталізм,побачать наступні ґенерації краян,на яких "все упованіє".