Кілька років тому я теж засів на соцмережі. Спробувавши кілька порталів, надав перевагу сайту "ВКонтакті": там зручніше спілкувати, "сидить" найбільша кількість моїх знайомих, та й сторінки завантажуються швидше, ніж на тих же "Однокласниках". За ці роки такий спосіб спілкування зайняв важливу роль в моєму житті. Дожився вже й до того, що, знайомлячись з новими людьми, або зустрічаючи старих знайомих, запитую не номер телефону, а ID (ідентифікаційний номер).
Для мене соціальні мережі – це машина часу: туди заходиш на хвильку, а виходиш, в кращому випадку, через дві години. Доки все перечитаєш та відповіси на вхідні повідомлення, доки завантажиш нові світлини з останньої вечірки чи чергового Дня Народження, то за вікном вже сідає сонце. Навіть в ранкові звички додалась ще одна – перевірити свою сторінку "ВКонтакті". То ж наскільки ми залежні від соціальних мереж?
Знайомий психолог каже: "Якщо проводиш на такому сайті більше години в день, то тобі варто звернутися до лікаря. Це вже залежність". Хм… Тоді лікуватися потрібно не тільки одному мені. Заради цікавості подивився, скільки ж людей зареєстровано на vkontakte.ru в Ужгороді – 35 тисяч. Не багато, не мало, а кожен 4-й ужгородець, ще й кількість постійно зростає.
Усміхаюся, коли уявляю, як найближчому майбутньому золота молодь буде ставити собі на автівки круті реєстраційні з надписами не "Шоні", "Лысый", "777", а номерами ID. І батьків новонародженого немовляти, які будуть в першу чергу не йти оформляти свідоцтво про народження в РАГСі, а бігтимуть створювати йому сторінку "ВКонтакті".
Так і буде.
Мабуть.