Пішли з сином вранці у поліклініку. Ну, діти, знаєте, хворіють. Буває таке. Дитині до походу не можна було їсти, бо ж планувався аналіз крові. Тому після поліклініки зраненьку вирішили разом поснідати у місті. Удвох. Скромно. Від піцци, на яку син почав було натякати, відмовилися з міркувань економії. Бо піцца + сік потягне точно гривень з 40. Тому зайшли у скромну кафешку і взяли:
- два млинці. з варенням. НЕ з ікрою, точно. І не з м’ясом. З полуничним собі варенням, можливо навіть із берегівських наших закарпатських полуниць.
- один салат з капусти. НЕ зі свіжих помідорів. НЕ з курячим філе. НЕ з креветками чи солов’їними язичками. просто салат з капусти;
- один чай;
- одну каву.
РАХУНОК ======
53,00 гривні.
П’ЯТДЕСЯТ ТРИ гривні.
Знаєте, я б міг багато всього тут написати. Мене навіть двічі просити не треба. Міг би написати про те, що я розумію що таке накладні витрати. Що таке оренда торгової площі, амортизація меблів і посуду, зарплата кухаря і офіціанта. Розумію, що таке "просто дуже треба гроші". Міг би написати навіть про те, що, можливо, власник цього кафе побував за кордоном, де побчив, що у Європі якісь нещасні 4 євро це навіть не кава і круасан, а просто круасан без кави, але у центрі Парижа. А ми ж вже "майже Європа", як ми себе безнадійно і по-дитячому тішимо, еге? Міг би написати, що я розумію, треба "отстьогівать" пожежникам, санстанції, міліції, іншим різним "кришам". Але цього разу опускаються руки. Міг би написати ще багато чого, але, дописав до ось цього місця, перечитав ще раз "рахунок" і зрозумів, що для тверезих людей самого лише цього документу досить для висновків. А я не відчуваю у себе силах щось змінити. Включаючи "благодійні внески" у лікарнях, стан доріг, сусіда, який випиваючи горілку чи пиво викидає пляшку з вікна з глухим "бумс", включаючи дерева, які падають у нашому дворі раз на тиждень по черзі, включаючи страшний сморід із підвалів будинків навпроти, включаючи перманентну кучугуру сміття у мене під вікнами. Це все теми для окремих публікацій. Якщо вистачить сил залишитися при здоровому глузді серед всього цього. Тому не писатиму про все це зараз. Просто повторю для кришталевої ясності:
- два млинці. з варенням.
- один салат з капусти.
- один чай;
- одну каву.
РАХУНОК ======
53,00 гривні.
П’ЯТДЕСЯТ ТРИ гривні.
Нас просто стрижуть як овець. Апокаліпсис у окремо взятій країні гряде.
P.S. Ті, хто хотів би мені пояснити, що це дешево і допустимо в Ужгороді з ужгородськими середньостатистичними статками – будь ласка, утримайтеся від коментаря. Збережете нерви собі і мені.
P.P.S. Ні, я не скнара. Просто добре вмію рахувати у голові. Люблю сходити на піццу з сім’єю у вихідний. І розумію "що почому". А також розумію де закінчуються береги тверезого глузду і починається океан вовчого вишкіру капіталізму, погоні за довгою гривнею, байдужість до людей, долари і євро у запалених очах і звичайна людська жадібність і відсутність здатності мислити тверезо.
Тому і роблю ось такі очі у заголовку ==> о_О Ну і тут ще раз. Для ясності.
Бонус-трек:
Якщо ж комусь цього замало і ви хочете таки ПОВНОГО катарсису на сьогодні, прочитайте ось цю заміточку (КЛІК СЮДИ) у блозі мого хорошого знайомого.