Інакше сталося з кулуарним і сепаратним рішенням Мукачівської греко-католицької єпархії (яка чогось досі не входить до складу Української Греко-Католицької Церкви) щодо святкування Великодня.
Православна Церква України, як і більшість церков Східної Ортодоксії, святкування Паски проводить за новоюліанським календарем 5 травня. Українська Греко-Католицька Церква, з метою підтримки духовної єдності українського народу, Великоднем також обрала цю дату. На противагу цьому правління МГКЄ, де є вплив магочіанців (прихильників політичного русинства) та мадяронів (проугорської орієнтації) обрало дату святкування Паски 31 березня за григоріанським календарем.
Це на 100 відсотків політичне, а не релігійне рішення, заручниками якого стали священники та вірники цієї єпархії, адже їх мало хто питав, або маніпулятивно нашвидкуруч ввели в оману. Не було б в цьому нічого поганого, якби це було консенсусне рішення широкої громадськості в масштабах всієї держави, усіх греко-католиків України.
Як на мене, здається, що дане рішення задумане як інструмент впливу на формування інакшої ідентичності закарпатців, окремої від решти українців. Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», стаття 6.ч.1.п.1.- «Соборність» прямо закликає до «духовної єдності українців, що проживають на всій території України».
Але таке вже було в нашій історії. Угорське Королівство у 1917-1918 роках примусово запровадило для греко-католиків краю святкування всіх свят за григоріанським календарем. Частково про це я згадував у публікаціях «Освітній закон і Угорщина. Історичний контекст і завдання на перспективу» та «Перші польові матеріали, або Записник бесід з батьком».
Однак, з послабленням впливу угорської влади після поразки у Першій світовій війні українцям (русинам) Закарпаття було повернуто святкування релігійних свят за юліанським календарем. Цю подію зафіксував у покрайньому записі в календарі за 1918 рік мій дід Ференц Іван Гриців (Григорович). Зроблений він українською мовою, але латинською (угорським варіантом) абеткою, позаяк освіту здобув у пік мадяризації. Даю дослівне прочитання запису:
«1918 года новембра місяця, 8–го (числа) передали назад руські свєта. Усвєткувалисмо назад перше свєто Михайла Архистратига.
Ференц Іван» (Янош, угорською).
Примітка: останні два слова не можу прочитати.
Термін «руські» вживався як українські, а не російські. Росіян називали москалями.
За матеріалами домашнього архіву. Додаю світлини згадуваного покрайнього запису, титульну сторінку календаря на 1918 рік, в якому зроблений запис та автора покрайнього запису, мого діда Ференца Івана (1884 р.н.).
