На велике щастя, інформація виявилася недостовірною. Бо пощастило додзвонитися до Олега Куцина, командира батальйону «Карпатська Січ» і той повідомив, що це не відповідає дійсності – Михайло живий, хоча і тяжко травмований. Це, до речі, була наша остання розмова з Олегом, бо через кілька тижнів він загинув…
М. Джанда є знаковою особистістю, котра не потребує якоїсь додаткової характеристики: великий патріот України, відомий громадсько-політичний діяч, засновник («Батько») Народного Руху України на Закарпатті, був депутатом обласної ради, двічі обирався міським головою Хуста, в 1995 році, до речі, був обраний і головою Світового Братства «Карпатська Січ». Тож, після початку великомасштабної війни, незважаючи на поважний вік (шістдесят шість років), пішов добровольцем у батальйон «Карпатська Січ» захищати Вітчизну, засновником котрого був наш давній спільний товариш у боротьбі за Україну (до речі, на початку дев’яностих – голова Тячівської райорганізації НРУ) Олег Куцин.
Травма виявилася важкою, потребувала довгої реабілітації. А ще вимагала – тяжких зусиль, боротьби з недугою, сильної волі та жаги до життя. І це у Михайла є. Публікую відео про цю боротьбу та Михайлові успіхи. А ще, кажуть, що якщо звістка про смерть виявилася неправдою, то людина довго житиме. Тож, бажаю цього та здоров’я Михайлові.
