24 лютого 2022 року Закарпаття разом з іншими регіонами прокинулося у стані війни. Наш край зустрів її потоком біженців і чергами на кордонах. З перших днів активно формувалися бригади тероборони, об’єднання волонтерів, багато наших земляків поїхали на війну добровольцями. Краяни збирали й передавали допомогу для Сходу, здавали кров для поранених бійців, ділилися житлом для знедолених біженців. Все це згадується як давній страшний сон.
Але все це поверхня. Що відбувалося на глибині?
Закарпаття було вигідне росії як регіон аполітичний, багатонаціональний. Це давало ворогу надію, що край легко капітулює.
Кремль готував сепаратистські сценарії на Закарпатті десятиліттями. З 1990-х років автономізм провокувала комуністична більшість Закарпатської обласної ради. у 2016-2017 на поверхню виплили «листи Суркова» і його «План із забезпечення федерального статусу Закарпаття». Кремль підливав масла у вогнище політичного русинства й відносин з угорською меншиною.
Як з’ясувалося, на момент повномасштабного вторгнення росія склала новий план встановлення окупаційної влади на Закарпатті. Покладалися на низку чинників: вдалий розклад прокремлівських сил після місцевих виборів, розкольну роль угорців, підтримку режиму орбана.
Віктора Медведчука одноголосно обрано головою політради партії "За життя" (фото) – U.P.M.P
У закарпатському політикумі найбільш проросійська партія – ОПЗЖ здобула нетипово велику для Західної України підтримку, ввійшла в обласну, районні й міські ради. Знаковими постатями прокремлівської сили стали керівник обласної парторганізації Іван Чубирко й ужгородської – Андрій Погорєлов. Однак мало хто помічав, що Чубирко був приземленим діячем, не вникав у велику політику, його заяви були непродумані, на рівні шпани з мукачівських підворіть. В той же час Погорєлов систематично літав до москви, виїздив до окупованого Криму, зустрічався з лідерами державних і неурядових структур рф. В Україні Погорєлов був на одній нозі з Медведчуком, Суркісом, Бойком та Льовочкіним. Саме тоді кремль зробив на нього ставку в прийдешній війні.
 |
Факти свідчать, що саме Погорєлов мав очолити окупаційну владу Закарпаття після його захоплення. Його правою рукою міг стати інший міський депутат від ОПЗЖ – Ігор Матюк, до окупаційної влади також увійшли б: брат (наразі заступник Ужгородського міського голови) Артем Погорєлов, батько (колишній мер Ужгорода) Віктор Погорєлов, священнослужителі УПЦ МП, проугорський політикум, колишні «регіонали».
5 лютого 2022 року, за два тижні до великого вторгнення, Погорєлов виїхав до Москви для останніх консультацій. Його повернення мало відбутися в ролі гауляйтера Закарпаття після падіння західних областей. Слідом за ним виїхав також Ігор Матюк. У лютому, на власній сторінці в Фейсбуку Погорєлов опублікував фото з останніх переговорів з Матюком у Москві.
Але щось пішло не так.
Україна зустріла ворога героїчним спротивом. Вже через кілька місяців стало зрозуміло, що глибока окупація провалилася. Захід України став для нашої армії міцним тилом, а Закарпаття – одним з найбільш недоступних для ворога регіонів.
У травні кремль спробував розіграти в нашому краї угорську карту. Ракетами був обстріляний Воловець, що дало можливість міністру мзс угорщини петеру сіярто заявити про небезпеку для закарпатських угорців і про свій план їх захисту. Угорщина відкрито підтримала загарбницьку політику росії і результати цього зараз підкріплюються на міжнародних майданчиках, – засіданнях ЄС, НАТО, ООН.
У внутрішній політиці області партія ОПЗЖ різко втратила вплив. Як засвідчило обласне управління статистики, Іван Чубирко ліквідував усі парторганізації «ОПЗЖ». Частина його вірних прихильників відріклася від членства в партії й стали волонтерами, ба навіть деякі вступили на військову службу.
Син екс-мера Ужгорода у соцмережах вихваляється світлиною із кумом Путіна - Віктором Медведчуком
Оскільки Погорєлову не вдалося приїхати в область на білому коні й проголосити «Закарпатську народну республіку», а компромату про його співпрацю з російськими спецслужбами накопичилося достатньо, повертатися в Україну він боїться. З того часу ні він, ні його поплічник Матюк в Україні не з'являються.
Наразі в москві, в команді Віктора Медведчука ужгородські депутати розробляють новий політичний рух, що будується на ідеї миру на умовах москви. Особливої загрози він не несе – всі політичні проекти кума путіна, як то «СДПУ(о)», «Не так!», «Опоблок», «ОПЗЖ» – виявилися надто штучними й популістськими, а тому й існували не довго. Однак ідея «українського уряду у вигнанні», де Погорєлову відведена роль гауляйтера Закарпаття, дуже небезпечна.
При цьому Медведчук отримав свого: позбавлений депутатського статусу та країни, яку зрадив, а РНБО України арештувала його майно й активи.
Чому ж явний колаборант Погорєлов залишається в статусі депутата Ужгородської міськради, має доступ до рішень, в тому числі – в сфері оборони, досі не внесений до санкційних списків – питання, на які ще необхідно дати відповіді.