Пам’яті
Василя Худанича, ковнерівця (учасника Закарпатського молодіжного ОУНівського підпілля 1940 – 1942 років), д.і.н., професора УжНУ
та
Олега Куцина, активного учасника ліквідації об’єкта «угорської інформаційної агресії» (автором цього визначення є покійний вже голова УНРЗ Юрій Балега) на Верецькому перевалі, карпатського січовика, команданта батальйону «Карпатська Січ».
Згідно із угорським історичним міфом, угорські племена на шляху до «нової батьківщини» пройшли через Верецький перевал. На "нову батьківщину" прибула кочова племінна конфедерація (орда), яка складалася з десяти (цікаво, що на башкирській мові "унугир" означає десять) племен - семи "угорських" та трьох тюркських (башкирських -?). Останні, що були найбільш боєздатною частиною конгломерату, відомі як "ковари", (від їх назви походить російське слово, успадковане, мабуть, від в’ятичів, з котрими вони сусідили на своїй «старій батьківщині», - «коварний»).
Хоча зазначене, практично, було неможливим, щоб доволі великий народ із жінками, дітьми, великими стадами худоби (включаючи і нині відому староугорську породу свиней) прорвався через лісові, гірські дебрі, де єдиними дорогами служили русла річок, якими треба було брести, іноді, і по пояс у воді. Тим паче, що угорське військо було віддалене від своїх сімей, які знаходилися у Південному Придніпров'ї (угорською: "Етелкьоз" – від тюрського – Альте-Куза), бо вело війну із Болгарією на теренах Балкан. А на їхні беззахисні сім’ї напали підбурені болгарами печеніги. Тож значна частина дослідників, включно із угорськими, відносяться до міфу про прохолодження народу через Верецький перевал із скептицизмом, вважаючи, що вони пройшли у Трансільванію та на Тисо-Дунайську рівнину ближчим і кращим, звичним для кочівників шляхом – через територію сучасної Молдови. А через перевал пройшов лише збройний загін із втікаючого війська на чолі із Арпадом та Алмошем. (Детальніше, про походження угорців, зокрема, про зв'язок із башкирами – аналогічність назв угорських та башкирських племен тощо, див: http://zakarpattya.net.ua/Blogs/60996-Uhortsi---khto-vony )
Втім, зазначаю, що кожен нарад має право на історичні міфи про героїку минулого, бо це є одним із складових національного самоусвідомлення, Однак, міфи міфами, але вони не повинні «реалізовуватися» у формі зневаг до інших народів, як це сталося із незаконною спробою спорудження «пам’ятника» на Верецькому перевалі із ідеологічним підгрунтям імперсько-шовіністичної зневаги до українців та ревізіоністських претензій на територію Закарпаття. Тим паче, що у березні 1939 р. на цьому місці було розстріляно карпатських січовиків (детальніше про це див: http://zakarpattya.net.ua/Blogs/212724-Pro-podii-na-Veretskomu-perevali-u-druhii-polovyni-bereznia-1939-r.).
Наступне.
Як повідомлялося у ЗМІ, зусиллями орбанівських владних кіл сучасної Угорщини, країна перетворена на сателіта та союзника (рашівського «троянського коня у НАТО та ЄС) путінської росії, яка займає ворожу позицію щодо України, з «мріями», що, у разі поразки нашої Вітчизни, про що вони, насправді, марять, «відкусить» Закарпаття. І це стане початком відродженням Великої мадярії. Це є настільки явним, що стало зрозуміло всім. Тому і почалися на Закарпатті «турулопади» та зняття угорських прапорів із держустанов тощо, що раніше – дивно, але толерувалося. Натомість іменем «підпалювальника» купи каміння на Верецькому перевалі, проти якого за це було порушено кримінальну справу (чи її хоч закрили?) – Олега Куцина називають вулиці (наразі в Тячеві, Руському Полі, Ізюмі),, встановлюють меморіальні дошки.
Враховуючи зазначене, уважаю за необхідне покласти крапку в цій «історії» із «пам’ятником» на Верецькому перевалі. Пропоную відремонтувати його та увінчити його замість Турула, як прагли угорські імперіалісти, Державним символом України – Тризубом.
А у Пояснювальній таблиці зробити запис, що пам’ятний знак встановлено як на честь проходження угорського військового загону наприкінці ІХ ст. та у пам'ять про розстріляних тут карпатських січовиків. Після цього знак можна взяти на державний облік. Гадаю, що, таким чином, замість місця роздраю він стане символом добросусідських та братніх відносин угорського та українського народів.
