Від тепер я теж вважаю обласного військового комісара Закарпаття Музиченка людиною, яка в умовах війни свідомо діє проти інтересів України. Я з перших уст знаю про факти корупції в облвійськкоматі, коли здорові молоді чоловіки відкуповуються від призову. І ви, переконаний, теж їх знаєте. Ми всі в курсі, за якими «тарифами» потенційні призовники долають державний кордон України в напрямку на виїзд, не отримавши до того жодних повісток. На наших очах сформовано абсолютно небоєздатний батальйон територіальної оборони – одна рота якого пропадає десь в горах, а дві інші, напаковані пузатими і не дуже чиновниками, депутатами та іншими «уклоністами», зайняті в Ужгороді селфі для соцмереж . При цьому ми теж всі знаємо, що зараз в Закарпатському облвійськкоматі відмовляють тисячам здорових, вмотивованих і досвідчених чоловіків з досвідом військової служби або й досвідом АТО. Я знаю ще те, що знає вузьке коло осіб – що командиром 2-ї роти тербату призначено Миколу Марчишака, особу, яка сама здалася в полон сепаратистам і якого витягли з того лайна, відмили і навіть запустили в нове життя з іміджем «героя» завдяки родичу в СБУ. І яка тепер вислужується перед владою, попутно підгодовуючись,як очільник «АТОшної» організації, з рук корумпованих чиновників і так само корумпованих забудовників.
Я стис зуби і мовчав. Щоби не розхитувати державний човен в умовах війни. Я промовчав навіть тоді, коли на самому початку цієї самої війни з рівня обласної влади мені, людині, яка пройшла всі етапи безкомпромісної боротьби за Україну, пригрозили затриманням і закриттям сайту Закарпаття онлайн. За два передруки двох інформацій з сайту Українська правда, які стосувалися Угорщини і її прем’єра Орбана. ПЕРЕДРУКИ. Які досі висять на сайті Укрправди. Бо цього вимагали друзі Путіна у владі сусідньої держави. Бо у Орбана на носі - вибори, а на українському Закарпатті - його виборці. І вони читають Закарпаття онлайн.
Але сьогодні мене прорвало і порвало. Не за себе. За Грегора.
Віталій – мій друг. Бо чесний. Нарваний, некерований, емоційний. Але щирий. І патріот до мозку кісток. І сьогодні над ним влаштували показову розправу. І зробила це чинна влада Закарпаття. Прикриваючись інтересами України.
Віталій – боєць по духу, але, так склалося, не по тілу. Він зовсім не бачить на одне око і погано бачить на інше. Тобто, на фронті це – 100-відсоткова мішень для ворога.
І сьогодні його відправили на відстріл.
Учора йому принесли повістку. Єдиному на весь будинок. Адресно. Він взяв. І сьогодні прибув до військкомату. Там – довжелезна черга. А в нього – доручення від ОДА зайнятися відправкою за кордон дітей біженців. Тому почекав і пішов робити пріоритетне. Не розуміючи, що все це - серйозно.
Ближче до обіду його зупинив біля ОДА наряд патрульних. Знову «адресно». Щоби доправити до військкомату. Ви чули, щоби будь-кому іншому в Ужгороді була така честь? Бо я – ні.
У військкоматі його опікували так само персонально. Заступник ужгородського військового комісара Тимощука особисто провів його через медкомісію. І, попри заперечення медиків, оприділив до бойового складу 128-ї бригади. З відправкою о 19.00 на Яворівський полігон.
Віталій не пручався. Бо він – щирий і патріот.
Вкурвило мене.
Бо це тупа, примітивна помста. Помста чиновників правозахиснику та волонтеру за пост у Фейсбуку. Де він прямо назвав ворогом держави особу, наділену державною владою. Це про Музиченка.
Мене вкурвило, бо все своє життя я боровся не за таку Україну.
Україна вічно напівп’яного облвійськомісара Музиченка, який в умовах війни ставить під загрозу обороноздатність держави у підпорядкованому йому регіоні, і при цьому тупо мститься справжньому патріоту і волонтеру, не моя Україна. Україна, де голова військової адміністрації «кришує» таких музиченків – не моя Україна.
Виявляється, боротьба з ворогом зараз відбувається не тільки на фронті. Але й тут, у глибокому тилу.
Так, як і Грегор, я вважаю Музиченка, образно кажучи, "сепаром" і "диверсантом". І я ще подумаю, чи не зняти мені лапки з цих слів.
І можете мститися тепер мені.