«…ми не маємо відваги бути вільними.
Бо бути вільним – це означає бути відповідальним»
Любомир Гузар, єпископ УГКЦ, Кардинал
Авраам Лінкольн (1809-1865), 16-ий президент США (1861-65), був відомим не тільки як надзвичайний політик, за президентства якого було скасоване рабство, але й надзвичайно працьовитий і розумний чоловік, який пройшов усі щаблі важкого життя – від самоука до адвоката. Йому належать і думки, які стали фразами мудрости. Одна з таких дуже актуальна саме під сучасну пору в Україні, де щодня брехня набирає фантастичних вигадок, а все тільки задля того, щоб народ не довідався правду.
На жаль, до залучення брехні причетні найвищі посадові особи України, яких звинувачують у вчинку державної зради. Було б, безперечно, корисно, коли б Офіс Президента, та і сам президент Зеленський, познайомилися з відомою цитатою, яка належить А.Лінкольнові:. You can fool all the people some of the time, and some of the people all the time, but you cannot fool all the people all the time. (Ви можете, часом, обдурити усіх людей, а декого увесь час дурити, але ви не можете обдурювати увесь час усіх людей).
Президент Зеленський, на жаль, розпочав свій шлях політика з брехні. Почалось все вже з того, що у передвиборчий період він засуджував свого конкурента за офшори, а сам вже на той час мав мільйони на рахунках в офшорах та нерухомість за межами України. Після того, коли вже став президентом, таємно, навіть не повідомивши своїх виборців, вибрався до Оману, мовляв, для відпочинку, що виявилось також брехнею.
Йдеться про «гібридний» відпочинок президента Зеленського початком січня 2020 р. в Омані. «Гібридний», бо цей «відпочинок» зі своїм тодішнім радником Єрмаком, після його виявлення журналістами, «переріс» на «державний візит» (послухайте відповіді Зеленського на питання журналістів на пресконференції 20.5.2020 р.) – президент Зеленський зустрічався з третьорядним представником Оману. Світлини з «відпочинку з родиною так ніхто й не побачив.
Чому знову Оман пригадується? По тій причині, що після «приватного відпочинку» Зеленський став раптово дуже нетерплячим щодо очікуваних змін, обіцяних наївним виборцям, які йому повірили на слово. Замість аналізу причин відсутності змін та проґресу, він змінює свого «вірного» голову ОП А.Богдана на свого радника А.Єрмака, а вже після того змінює кількох міністрів та Ґенерального прокурора.
Пригадаємо «головні причини» відставки голови уряду та деяких міністрів і Ґенерального прокурора, озвучені Зеленським: "Але правда в тому, що сьогодні українцям цього замало. І це правда. Не красти – замало. Це – уряд нових облич, але облич замало. Потрібні нові мізки та нові серця. Цей уряд знає, що робити, але знати замало. Потрібно дійсно дуже багато працювати. Ми повинні визнавати помилки". Так пояснив Зеленський заміну міністрів та прокурорів, незважаючи на те, що досі ще сам не визнав ні одної помилки, а їх вже величезна гора!
10 січня 2020 р. журналістка І.Біла про «відпустку» писала у статті: „Скандальний відпочинок Зеленського в Омані став логічним продовженням передноворічного привітання (огляд преси)” (Радіо Свобода). Про досі невияснений «таємний відпочинок» президента Зеленського в Омані, початком січня 2020 р., писали ще в часі, коли головою Офісу президента був А.Богдан. На висловлені підозри, мовляв, «відпочинок» був свідомою таємницею, щоб приховати зустріч Зеленського з представником Путіна, журналістам, які писали про можливу таємну зустріч в Омані, в ОП погрожували судом. Але це не лякало журналістів. У програмі "Схеми" (Радіо Свобода») вони проаналізували візит президента Володимира Зеленського до Оману і з'ясували, що очільник держави міг зустрітися із Миколою Патрушевим, близьким соратником Володимира Путіна.
Саме після «відпочинку» в Омані помітна кардильна зміна в поведінці президента Зеленського, яку можна виразно відчути з його відповіді на запитання журналістів 20.5.2020 р.. Після цього, можемо прослідкувати поступову деґрадацію поведінки та спроби брехнею пояснювати свої неуспіхи і провали обіцяних реформ, відсутність поліпшення життя, боротьбу з кумівством, яке замінив членами Кварталу 95 та знайомими і знайомими знайомих, а «зовнішню» корупцію перевели на корупцію депутатів владної більшости.
Сьогодні можемо вже переконатися, що поспішна зміна уряду викликала не тільки багато питань, але й підозр до Зеленського, який замість передвиборчої обіцянки «прозоро, нові обличчя» «омолодити» владу фахівцями, вдався, скоріш за все, до виконання чиїхось «прохань-вказівок». Справа в тому, що на згадуваній зустрічі з журналістами Зеленський обіцяв замінити і нових міністрів та прокурора, якщо не буде успіхів-результатів. Але обіцянка вже понад півтора року залишилася обіцянкою і при відсутности успіхів. Брехня починає ставати нормою щодо пояснень призначень непрофесійних людей, щодо порушень законів та реґламенту «зеленою» більшістю у ВР України.
Все було зроблено навпаки: зі зміною молодих професіоналів уряду Гончарука до влади набирають пенсіонерів, підозрюваних корупціонерів, неграмотних юристів та чиновників доби Януковича. Мірою нових призначень стають не фахові люди, але належність до Кварталу 95, чи добрі знайомі, сусіди. Вершиною нехтування безпекою України стало призначення до групи переговірників т.зв. ТКГ у Мінську «доісторичних юнаків»-«нових облич» в особах майже 88-річного В. Фокіна та 86-річного Л. Кравчука, які своїми заявами довели, що справа захисту інтересів цілісности України їм не під силу.
Цілковито змінена поведінка президента, після дуже короткого гібридного «відпочинку» в Омані, дуже відмінна від його передвиборчих обіцянок про НОВІ ОБЛИЧЧЯ, НЕПІДКУПНІСТЬ, ПРОЗОРІСТЬ. В цьому напрямку дуже показова вже згадувана реакція Зеленського на першу критику Лероса стосовно підозр та касет, мовляв, брат Єрмака продає урядові посади. Неадекватна реакція президента на критику голови його адміністрації викликає підозру, що його з Єрмаком поєднує щось більше, ніж посада президента і голови адміністрації, зв'язки якого з Москвою відомі не тільки через батька, який там живе і був працівником ГРУ.
Злив операції з ваґнерівцями, яку А.Єрмак від самого початку вважав суцільною вигадкою, а сам Зеленський припускав, що вона була, але не українська, та змушування членів владної більшости заперечувати її існування виявилися вершиною брехні не тільки Зеленського і Єрмака, але й «народних обранців» партії влади. Ще більшим викриттям стало те, що Зеленському закидають, мовляв, він уповноважив голову ОП Єрмака призупинити, чи пересунути термін операції, яка була на фінішній лінії. Такий вчинок є перевищенням своїх повноважень президента, оскільки Єрмака ніхто не обирав, а вирішувати секретні справи державного значення ніхто не може, окрім обраних народом і парламентом.
Всі вигадки, ґрунтовані на різноманій брехні та одуруванні виборців, вже третій рік заводять в оману людей, а президент і його оточення «застрягли» на брехні. Певно, забули (або й не знали) що на брехні далеко не дійдеш. І тут пригадується знов мудрий вислів Лінкольна, що не можна усім і постійно брехати!
Народний депутат та колишній радник президента Зеленського Лерос має рацію, коли каже, що: «Депутати повинні точно усвідомлювати ціну свого мовчання. Я навіть не про те, звідки їм платять великі гроші в конвертах, а про те, що діяльність Зеленського небезпечна для національної безпеки (підкр. Й.С.) . Верховна Рада – остання гілка влади, яка може зупинити це свавілля, далі вулиця... Деякі слуги офісу президента намагалися мені закинути, що в команді потрібно мовчати, але я так не вважаю, ми даємо присягу народу України, а не Зеленському (підкр. Й.С.).
Саме тут буде доречно зауважити, що і Володимир Зеленський також присягав на вірність Україні і її народові! А це повинен собі усвідомити не тільки президент, але й увесь народ, який має право на християнське: Бог дав – Бог взяв. Якщо 73% виборців (із 46% голосуючих) довірили президентство, то вони мають право вимагати обіцяного присягою Президентом.
В.Зеленський став президентом України завдяки демократії, а вона вимагає від кожного громадянина та громадянки відповідальности. Його передвиборчі обіцянки, включно з обіцянкою вчителям по 4 тисячі доларів, виявилися пустими словами, тобто – брехнею, яка, мов зараза, поширилася на всі головні обіцянки. Навіть закон про т.зв. боротьбу з оліґархами, за його ініціативою, проголосували так, щоб можна було «винагородити спонзора і бізнеспартнера Коломойського 100 мільярдами гривень. Певно, щоби мав чим повернути 5 мільярдів доларів українських владників Приватбанку, які таємно вивіз.
В цивілізованих країнах вистачає найменшої брехні (хоча всяка брехня є брехнею, яка може породити велике зло), щоб будь-який політик, посадовець, чи інша громадська особа, відповідальні люди – зреклися добровільно посади. Чи розуміє президент України В. Зеленський, що після такої нетеатральної «репрезентації» БРЕХНІ, якою він годує українців вже третій рік – спочатку про «приватну відпустку», потім – про здачу ворогові запланованої операції «Авеню» (ваґнерівців)? Потрібно знайти в собі відвагу і звільнитися від суцільної брехні, бо, як сказав патріарх ГКУЦ Л.Гузар, тільки вільна людина може взяти на себе відповідальність! Зобов’язання перед оліґархами чи імперськими чиновниками не є ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, але зобов’язанням за певну плату, чи обіцянки. А вже сама посада президента варта того, щоб її займала ВІЛЬНА людина, яка здатна на ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Бо ж з брехною можна світ обійти, але назад – не повернути!
Опитування рейтинґу Зеленського підтверджують слова А.Лінкольна: вдалося обдурити всіх (73%), дехто ще далі вірить брехні (25%), але абсолютно всі і постійно брехні не вірять і не будуть вірити!
Торонто