Газ, пес і Зеленський

Результати представлені в таблиці, де О – об’єм спожитого газу, Т – тариф і С – сума, нарахована за місяць. Це особисті рахунки моєї сім’ї для приватного будинку площею 80 м.кв. Але тенденція очевидна і, думаю, вона відображає становище по країні.     

Наша власна економія коштів за три місяці склала понад 6 тис. гривень.\

А ще я заправляюсь бензином, як правило, на 500 гривень, і в січні минулого року на цю суму заливав біля 18 л бензину, а тепер – більше 22 л.  Та й орендна плата за землю, яка прив’язана до долара в січні минулого року, складала 2700 грн., а тепер  2400 (цифри заокруглені).

Я далекий від думки пов’язувати це все виключно з президентством В.Зеленського, бо економічні процеси значно складніші, але й ігнорування цих фактів є виявом крайньої обмеженості.  

Також в січні минулого року я написав матеріал Новорічна десакралізація влади, де стверджував, що феномен В.Зеленського надзвичайно корисний Україні. Сьогодні я не лише підтверджую цю думку, а й констатую, що мої очікування були значно песимістичніші, ніж реальність. І справа не в тому, що влада бездоганна, у неї немає помилок чи проблем. А в тому, що взаємодія суспільства та влади стали значно динамічнішими, що феодальні тромби, які десятиліттями закупорювали суспільний рух, локалізуються і все менше прикриваються державою.

Нині опозиція, як та, що називає себе патріотичною, так і та, що ностальгує за «великим і могутнім союзом», є набагато консервативнішою за владу та суспільство вцілому. Це не є доброю ознакою, бо саме в опозиції визрівають ідеї, які в майбутньому рухають країну вперед. І наявний стан справ приведе до неминучого відкочування назад. Хоча й це є закономірністю суспільного розвитку.

А на сьогодні я симпатизую прем’єру, який не комплексує від власної некомпетентності, бо це є виявом здатності вчитися. А навала мережевих «експертів», що компенсують особисту обмеженість ілюзією всезнайства,  викликають лише співчуття. Бо так приховується страх. «Розумний – вчиться, дурень – повчає»,  – говорить мудре прислів’я.  

Власне, моя минулорічна публікація починалася епіграфом: «Найкоротша відповідь – не сказати, а зробити».