Частина перша
«НАРОД, ЩО ВТРАТИВ ПАМ’ЯТЬ,
ПЕРЕСТАЄ БУТИ НАРОДОМ»
Наприкінці літа минулого року мешканець Горян, науковець Василь Угрин, проходячи повз будівлю Горянської ротонди, яка є однією із найстаріших архітектурних пам'яток України загальноєвропейського значення (її будівництво, різними дослідниками датується від Х до ХІІ ст.), побачив як якісь люди довбають по стінам пам’ятки відбійними молотками (перфораторами). Вщент вражений вандалізмом, він підійшов до них та спитав, хто вони такі та що тут роблять. Ті не зрозуміли запитання українською, бо виявилися угорськомовними. Василь Павлович перейшов на угорську і з’ясувалося, що це робітники - мешканці с. Вищково. Їх найняла якась угорська фірма, аби «очистили» від штукатурки «цю споруду».
В. Угрин подався в управління культури (нині департамент) Закарпатської ОДА, аби з’ясувати, чи відають там про руйнування визначної пам’ятки, яка охороняється державою.
В результаті довгочасних перепетій, йому, врешті-решт, вдалося дізнатися наступне:
5 травня 2016 р. єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік звернувся із клопотанням, копію якого публікуємо. Звертаємо увагу на зобов’язання, які брала на себе єпархія, бажаючи отримати дозвіл на проведення т. зв. «відновлювальних робіт».
В управлінні утворили комісію «експертів» (на жаль, у її склад, чомусь не включили ні архітектора, ні інженера-будівельника, ні науковця-історика, ні, навіть, археолога), яка 7 липня 2016 р прийшла до наступного висновку:
На основі вищезазначеного Міністерство культури погодило («не заперечує») проведення робіт, зауваживши низку умов.
До цього додамо, що діюче законодавство (Закон України «Про охорону культурної спадщини»), у разі проведення робіт на пам’ятках архітектури національного значення, їх ініціатори та виконавці зобов’язані дотриматися наступного:
- «розробити науково-проектну документацію відповідних робіт»;
- цю документацію «розробити і погодити в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, у т. ч. з Центральним органом законодавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері охорони культурної спадщини»;
- «дозвіл на проведення вказаних робіт слід отримати у встановленому порядку в Центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини»;
При цьому, «у разі невиконання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, винні особи можуть бути притягнуті до кримінальної чи адміністративної відповідальності». Адже, як вказується у ст. 43, зазначеного вище закону: «за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону». А згідно ст. 44, «відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на
юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:
за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати
або завдали шкоди пам'ятці, її території…, за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». При цьому, згідно ст. 47, «1. Застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або кримінального покарання незвільняє винного від обов'язку відшкодувати шкоду… 3. Юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям… зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону».
Однак, керівництво МГКЦ, як замовник робіт, демонстративно проігнорувало зазначені вимоги законодавства, чим відверто вчиноло дії, що мають ознаки вчинення злочину. Яка там «науково-проектна документація», яке там «залучення археологів при проведенні земляних робіт» (т. зв. дренажу). Про це і мови нема. Було найнято якусь шаромижну, гадаємо, фірму (а кошти на знищення пам’ятки, вибачте – реставрацію, кажуть, поступили з Угорщини), працівники котрої і почали знищувати пам’ятку. Відбійними молотками збили не лише сучасну цементну штукатурку, але й середньовічну (див. фото). Покришили стіни, змуровані із ранньосередньовічної, візантійської цегли (плінфи). Її шматки розліталися повсюди. Потім ці осколки, яким ціни нема, згребли до купи (див фото). Стіни, в результаті цього варварства отримали жахливі тріщини (див фото). Наразі вони мокнуть під дощами та нищаться морозами.
Беззаперечно, що ударів перфораторів не витримали і фрески, розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі італійської проторенесансної школи Джотто.
.JPG)
Примітка: Світлини В.Угрина
Враховуючи зазначене:
1. На наш погляд, мають місце всі ознаки вчинення злочину;
2. Не виключаємо, що злочин мав цілеспрямовану мету: знищення визначної пам’ятки, архітектурного творіння наших предків – руського (українського) населення Закарпаття - останньої на українських землях ротонди, яка «комусь» «муляє очі» (в інших місцях збереглися лише фундаменти подібних ротонд, зокрема у Галичі, Володимир-Волинському та Холмі), тобто перетворення нас – закарпатських українців на «безрідних іванів»;
3. Зазначений матеріал вважаємо «Інформаційним зверненням-запитом» до Прокуратури Закарпатської області та ін. органів, до компетенції яких відноситься охорона культурної спадщини;
4. Горянську ротонду слід врятувати від остаточного знищення. Для оцінки руйнувань, розробки наукової документації проведення необхідних порятункових робіт, має бути створена відповідна експертна комісія, яка також і контролюватиме їх здійснення.
Частина друга
«ЯДЕРНА ФІЗИКА І ВОЛЮНТАРИСТСЬКА ЛІРИКА»
Потенційні загрози безпеці нашої держави, її науці, а ще й життю та здоров’ю людей, які спричиняють наступні дії владики Мілана, найкраще усвідомлюють професіонали доволі вузької спеціальності – фізиків-ядерників, однак, у загальному, вона є зрозумілою будь-якій людині – від духовної особи до простого робітника. Головне щоб вона не була позбавлена найелементарнішого інтелекту. Ні на йоту не сумніву у тому, що недоречно запідозрити владику Мілана Шашіка у відсутності такого, виникає питання: невже його дії є усвідомленими? Але ж такі його дії, не дай Боже, за найгіршого розвитку ситуації могли привести до величезної біди…
Можна лише подякувати науковцям-фізикам УжНУ, котрі, слава Богу, підняли гвалт та розпочали «ставити на місце» ініціатора нижчезазначеного, незважаючи на те, що ним є церковний владика.
Тепер, по суті.
У листопаді 2015 р., зважаючи на настійне прохання єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Мілана Шашіка Ужгородський національний університет подарував їй комплекс будівель, що неподалік Ужгородського катедрального собору. Підкреслюємо, що будівлі не мають жодного відношення до МГКЄ, були споруджені у 60-ті – 70-ті роки минулого століття за кошти університету, тож навіть не є реституцією, а є даром. Друге, земля під будівлями передана не була, зокрема, і тому, що відноситься до охоронної зони кафедри ядерної фізики, від якої ці будівлі були відгороджені охоронним парканом. Процедура передання у власність була типовою: УжНУ передав будівлі у комунальну власність міста, а звідти передали їх єпархії.
Як бачимо було передано і приміщення кріогенної лабораторії, в якому (не буду навантажувати деталями) використовувалися технології, які несли, а у залишковому варіанті несуть і після демонтажу, ризики певних шкідливих для здоров’я людей певних забруднень.
Яким же був шок у науковців, коли владика Мілан самовільно розпорядився знести ці будівлі, щоб побудувати тут якийсь «готель». Нагадуємо, що споруди перебували у охоронно-санітарній зоні вкрай небезпечного об’єкта – кафедри ядерної фізики, тож будь-які дії тут потребують вкрай особливого узгодження, щоб не спричинити катастрофи. Але, куди вже далі, коли про це навіть не були поінформовані (не кажучи вже за обов’язкове узгодження) відповідні містобудівні дозвільні органи. І це не лише щодо знесення будівель, а й намірів побудувати на їх місці якийсь «готель»(???). Вчинено було як тим вуйком у селі: захотів, то зніс свинарник, а на його місці, захотів, то спорудив бударь.
До речі, як на мене, виник правовий казус: єпархії було подаровано будівлі, а не землю. Після знесення подарованого (будівель), єпархія вже нічого тут не має – земля ж то університетська!
Однак, за вказівкою владики Мілана, більше того – нахабно було знесено і власність УжНУ – паркан (чого також вимагає «охоронна зона»), що відділяв подаровані будівлі від зазначеної вище кафедри ядерної фізики. У результаті – там вже відбулося кілька пограбувань. На щастя, хоча грабіжниками було поцуплено цінне обладнання, однак до сховища із радіоактивними матеріалами, вони добратися не змогли. Аа якби змогли?
Ось тоді-то, науковці, які пречудово розуміли небезпеку, підняли проти таких безрозсудно-варварських дій владики гвалт (перефразовуючи прислів’я; «повага духовного отця є повагою, але – бриндзя за гроші»).
Після цього владика був змушений підписати наступні зобов’язання
Однак, їх виконання саботувалося, у т. ч. щодо відновлення паркану та забезпечення охоронної зони (і до нині цього не зроблено). Тож держава була змушена показати свої «зуби»: владику Мілана, котрий, мабуть, поуважав, що, якщо він є єпископом, то є і «недоторканним», йому все дозволено - оштрафували на сімдесят тисяч гривень (заплатив за нього, на жаль, інший духовний отець).
Але, що далі? Мілан Шашік, замість того, аби «вгамуватися» та забезпечити відновлення охоронної зони, розпочав боротьбу за ліквідацію кафедри ядерної фізики, не усвідомлюючи (чи, може навпаки, - усвідомлюючи) до чого може це призвести.
Про те, чим для України (однин із трьох нині діючих у державі (Києві, Харкові та Ужгороді), бо четвертий, після окупації Криму – «випав») для забезпечення її безпеки, її науки цей науково-дослідний ядерний центр, також скільки би вартувало «виконання» забаганки Мілана читайте у наступному документі та робіть висновки
Наостанок, хочу звернутися до єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Мілана: «Преосвящений владико! Ми уже звиклися з Вашою протиукраїнською та протисоборноцерковною позицією та діяльністю. Але, врешті-решт вгомоніться у антидержавній, за суттю, діяльності, спрямованої на підрив загальної безпеки України, послаблення, ще й зокрема, її енергетичної безпеки, на ліквідацію навчального закладу, який займається підготовкою спеціалістів із ядерної фізики та вкрай важливими науковими дослідженнями. Такій Вашій діяльності радіють лише вороги України.