На 104 сторінках викладено усю історію і сьогодення навчального закладу. Почалася вона 5 квітня 1947 р., коли у Хусті по вул. 24 Жовтня, 3 проведено перше заняття для кількадесятьох майбутніх бібліотекарів. Спершу довелося тулитися у пристосованих приміщеннях, зокрема один час сусідити з районним судом. Хлопчачий гуртожиток взагалі містився у колишній конюшні. Згодом там почали готувати ще й клубних працівників, а з 1961 р. відкрилися відділення хорового диригування та народних інструментів. 1985 р. заклад перебрався до Ужгорода, де для нього збудували сучасний навчальний корпус та гуртожиток на 265 місць. 2007 р. училище реорганізовано у коледж. Нині у ньому викладає 107 педагогічних працівників, в тому числі 6 кандидатів наук і 18 пошуковувачів. Серед найвідоміших випускників давніших років – Андрій Бокотей, Іван Попович (співак), Римма Зюбіна, Лариса Білак, Іван Микита, Людмила Григаш, Василь Андрійцьо, Олекандр Ухач, Михайло Сачко.
Нині до послуг 291 студента денної і заочної форми – 35 аудиторій, спортзал з роздягальнею та душем, актовий і театральний зали, 5 танцювальних залів, студія звукозапису.
Свій розділ присвячено кожній з дев’яти циклових комісій, в які згруповані викладачі. А це: хорові та музично-теоретичні дисципліни; народні інструменти; духові інструменти і фортепіано; видовищно-театралізовані заходи і сценічне мистецтво; менеджмент соціокультурної діяльності; хореографія; інформаційна, бібліотечна і архівна справа; соціально-економічні дисципліни; гуманітарні дисципліни. У кожному розділі не тільки охарактеризовані усі чинні викладачі, а й згадані колишні педагоги – усього понад двісті імен. Тут же чимало репродукцій грамот і дипломів, отриманих студенськими колективами, а також фото з різноманітних численних концертів та вистав.
Окремо мовиться про переддипломну студентську практику (вона здійснюється у будинках культури, бібліотеках, театрах, філармонії, школах), про започаткований коледжем 2002 р. фестиваль «Грайлик”, про вузівську бібліотеку (читальний зал на сто місць, книжковий фонд 47 тис. примірників, 7 підключених до Інтернету комп’ютерів), про адміністративну групу і бухгалтерію, про студентську раду, про міжнародну співпрацю вишу (з Кошицькою і Пряшівською консерваторіями, з Будапештським музучилищем ).
Видання розкішно ілюстроване приблизно півтисячею світлин Наталії Боднар. Фаховий дизайн та поліграфію забезпечила знаний видавець Оксана Головчук.
Насамкінець 13 сучасних закарпатських діячів висловлюють напутнє слово коледжу. Зокрема, голова громадської організації "Патріот" Павло Форкош згадує про потужний волонтерський рух у коледжі, студенти якого збирали і речі для бійців, і давали для них концерти.
Коли не брати до уваги УжНУ (зовсім інша вагова категорія), то жоден інший навчальний заклад області не має наразі настільки інформативного і вичерпного, а водночас і естетично привабливого видання, котре настільки повно розкривало би усі аспекти навчально-виховної і культурно-громадської діяльності вузу.