8 вересня спільнота «Антипопулісти» в соціальній мережі Фейсбук означила голову Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, "який кинувся захищати нацменшини регіону від українізації", номінацією "Головний популізм дня". Як констатують модератори спільноти, "переважну більшість українців обурює, що чоловік, поставлений керувати областю Києвом, а не Будапештом з Бухарестом, виступає із заявами, які ллють воду на млин угорських і румунських радикальних націоналістів. Ото докерувався Москаль, що вже говорить в унісон з пропутінським «Йоббіком».
Насправді, сприймати головну мотивацію вчинків Г.Москаля виключно через призму його беззаперечно фонтануючого популізму, можна тільки з далекого Києва. Тут, в Ужгороді, особливо останнім часом, все це сприймається далеко не так безневинно.
Можемо чітко констатувати, що насичення влади Закарпаття кадрами КМКСу, безпосередньо керованого з Будапешта, лояльність до просування ідеологічних символів угорського експансіонізму на Закарпатті (ще одного, після одіозного Верецького монумента, символу гонфоглалашу біля Берегова та виразно провокативної імперської корони на історичному комплексі «Корона»), особиста участь у святі турула, нереагування на появу «неофіційного державного прапора» Угорської імперії до 1918 року, а з 1940 року – прапора Королівства Угорщини періоду часів регента Міклоша Горті та фашистського уряду Ференца Салаші на фестивалі «Hungary fest» в Ужгороді, сепаратистські заяви його ставленика на посаді голови облради Рівіса – з сумнівами щодо перспектив перебування Закарпаття у складі України за певних обставин та твердженням про громадянський характер війни на Донбасі, настирливе намагання передати стратегічно важливий Ужгородський аеропорт конкретно угорській компанії та, насамкінець, чітке позиціонування на боці офіційного Будапешта і всупереч позиції офіційного Києва в контексті надзвичайно важливого для державності України мовного аспекту нового Закону України «Про освіту» – все це вже не збіг випадковостей, а чіткий ланцюг закономірностей.
І все це стало можливим тільки при Москалеві та виключно завдяки Москалеві.
І, знову ж таки, зовсім не важливо, в чому саме полягає той глибинний «умисел» Г.Москаля – в цілком очевидній і сталій залежності від ворога українського народу Віктора Медведчука, у тому, що він став заручником «золотої» угорської карти в так важко вибудовуваній ним антибалогівській, а по факту - антиукраїнській «ширці» в Закарпатській облраді, чи, банально, у прагненні долучити ще одну квартиру в Угорщині до вже наявної в Румунії. Тим більше, що всі ці різнопланові чинники можуть одночасно уживатися в суперечливій особі Г.Москаля абсолютно гармонійно.
Тобто, усе це не має жодного значення. Сліпучо-біла посмішка, закочування очей і матюки для народу як елементи попсової харизми «генерал-губернатора» вже не здатні відвернути увагу від реальної і масштабної шкоди, яку він завдає своїми діями державі Україна в її найзахіднішому регіоні.
І ці дії мають цілком конкретну правову кваліфікацію, яка не може бути невідомою заслуженому юристові України і окупованого Криму, – ДЕРЖАВНА ЗРАДА.
Де нині перебувають Крим і Луганщина, в яких колись на ключових державних посадах працював Г.Москаль, так само запевняючи про відсутність загрози сепаратизму і лобіюючи перед Києвом інтереси тамтешніх антиукраїнських спільнот, – відомо. І цей «історичний» досвід мав би вже змусити українську владу прийти до тями і замислитися щодо його нинішньої діяльності на Закарпатті.
З його вчорашнього калічено-угорськомовного блазнювання на фестивалі "Берег-фест" сміялися навіть самі угорці. Хоча, в глибшому розумінні, таке калічення – не повага до них самих, а абсолютно навпаки – демонстрація повної неповаги...
І вже, мабуть, зайво говорити, що Україні від усього цього, в глобальнішому контексті, – зовсім не до сміху...
* IGEN в перекладі з угорської – "ТАК"
** Тут не дається оцінка побутовим рефлексіям представників угорської спільноти Закарпаття, не зачіпаються національні почуття. Мова про конкретні дії конкретного українського чиновника. Як вже сказано в одній із залінкованих тут публікацій, "складно винувати в цьому угорців: вони дозволяють собі рівно стільки, скільки диктує їх угорський патріотизм і скільки дозволяє їм держава Україна, зокрема в особі того ж таки Г.Москаля"
