Даний літопис в основному вівся латинською та угорською мовами. Але є і тексти, написані українською мовою зразка ХІХ століття, тобто суржиковим варіантом поєднання церковно-слов’янської та розмовної мов. Два такі тексти викликають особливий інтерес, позаяк вони проливають світло не лише на події з історії села Богдан, але й ширші, крайові. Зокрема, відносини держави і церкви, контакти з адміністративним центром Марамороського комітату містом Сигіт, українськими селами Південної Мараморощини (тепер території Румунії), контакти з галицькою інтелігенцією тощо, і тому вони варті опублікування. Написані вони, очевидно, місцевим парохом о. Іваном Браною. Рукописний текст написаний каліграфічно, в народовецькому стилі (течія в другій половині ХІХ століття) і тому є читабельним. Пропоную його читачеві – насамперед тим, хто цікавиться історією села, Рахівщини, краю.
Скажу ще декілька слів про автора текстів літопису о. Івана Брану, оскільки його ім’я в місцевій історій піддано забуттю. Еру радянського атеїзму з початком 90-х років замінено на чіткі призми конфесійного фундаменталізму і тому імена, які по конфесійних критеріях не вписалися у формат релігійно-конфесійних канонів, у місцевих релігійних громадах не популяризуються. Храм, який споруджено у селі Богдан за активного старання греко-католицького священика Івана Брани, сьогодні перебуває у користуванні православної громади Московського патріархату. І тому його імені з богданців майже ніхто не знає, адже про нього їм ніхто не розповідає. А тим часом місцевим парохом у Богдані Іван Брана прослужив 60 років. Переймався не лише вузькими церковними, релігійними питаннями, але й Богданом і богданцями, відстоював їх інтереси, вів активну просвітницьку діяльність. Про його просвітницьку роль згадував у своїх творах відомий громадський діяч Галичини, письменник, засновник першої русько-української політичної партії (РУРП) Михайло Павлик. Мав тісні контакти з галицькою народовецькою інтелігенцією. Був послом (депутатом) до Сойму (парламенту). Його зятем (чоловіком прийомної дочки Терезії) був відомий громадський діяч з Галичини, греко-католицький священик Олексій Заклинський, який був в 1848 році членом Головної Руської Ради у Львові та членом української делегації на історичний Слов’янський Конгрес у Празі, відомий під назвою Весна Народів. Останній був частим гостем у Богдані в свого тестя, згадується в тексті літописного документу, який подаю нижче. Помер о. Іван Брана 1901 року. Похований біля церкви села, яку ж сам і побудував.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Богдан, про яку йдеться в тексті літопису. Фотокопія з картини Василя Поповича. На картині зображена церква до часу порушеного екстер'єру у зв’язку з пізнішими забудовами недільної школи, приміщення для свічок та фарбування церкви в блакитний колір, тобто у своєму історичному вигляді