...Могилу, звичайно, простіше розрити,
та хтось її мусить спершу відшукати...
(І. Ребрик. Могили українського бароко)
За увесь час після знищення родиного поховання Кандиб
на Ольшанському цвинтарі в Празі з українських офіційних джерел
ні слова не сказано про долю меморіальної могили Олега Ольжича.
Що сказала щодо неї чеська влада? І чи хтось її питав?
* * *
Отже, я теж причетний
до кричущого акту вандалізму
на Ольшанському цвинтарі
у Празі.
Це ж при мені зруйнували могилу Ольжича,
вбитого нацистами.
Треба рушати в Заксенгавзен.
Шукати. Шукати. І віднайти.
Олеже, як мені це зробити?
Покличу фейсбучну спільноту до помочі –
може хтось знає,
де кінці нещасної долі
Олега Ольжича,
сина Олександра і Віри Кандиб,
народженого в Російській імперії,
приреченого на чужинну Чехію,
українського поета-націоналіста,
оунівця, мельниківця, пластуна,
професійного археолога –
розкопувача історичних тайн.
Почну, отже, копати.
Спершу розкопаю Заксенгавзен.
До камінчика, до піщинки,
до найменшої кісточки, попелинки.
Он Рудько теребиться в смітті –
візьму з собою і його.
Порошенко дав собі раду з прахом.
Ми ж відшукаємо Дух,
той, що покоївся на Ольшанському цвинтарі
і якого викопали й викинули в космос…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Олеже, я цього не зможу зробити.
Боюся, що ні…
Не гнівайся дуже, друже…
Може, хтось інший подужає…
15.01.2017
