Щиро заздрю тим, хто плескає в долоньки увімкненому сьогодні кольоровому фонтану від Ледиди на площі Народній: бездумність і безпам’ятність в нинішніх жорстких і жорстоких реаліях – це справді своєрідний спосіб забутися.
Я радий за тих, хто, вслід за тим, що озвучив на включенні «реноватор» Павлей, вірить, що після його втручання «в архітектурі площі збереглися елементи давніх креслень чеського архітектора Ф.Крупки, що спроектував будівлю Закарпатської ОДА». Бо без віри тут справді не обійтися...
Це нічого, що у нас забрали реальну якість від Крупки, яка єдино цінується у світі, і підмінили бетонними бордюрами від «Перепілки» Кіршенбаума, Павлея і опоЛедиди, які не цінуються ніде. Адже підміну і крадіжку замістили вколотою прямо у вену дозою кольорового світла, яке саме по собі робить основну масу людей щасливими – незалежно від того, де його увімкнули, і що приховувалося у сутінках перед тим.
Це нічого, що у нас забрали неповторність і замінили її тим, що у Європі не подають як щось надзвичайне, оригінальне і якісне. У розграбованому Ужгороді такого "євроремонту" не було давно, практично – ніколи, і це більш аніж вагомий аргумент...
Тим, хто почувається ощасливленим фонтаном, справді байдуже, що від них відкупилися навіть не десятиною від «нажитого непосильною працею». Що стає очевидним, якщо порахувати навіть не абстрактні втрати Ужгорода від втраченої в історичному і туристичному вимірах площі Народної, а цілком реальні збитки ужгородської громади – від вкрадених Ледидою стоматполіклініки на Минайській і синагоги на Жупанатській. Заробіток на землі і навіть на смітті в Барвінку. На безлюдному «солотвинському» містечку в Тереблі. А ще дивіденди від знищення ледидівськими міні-ГЕС закарпатських річок.
Це з того, що ми знаємо... А є ж ще десятки інших, масштабних і не дуже, злодійств, відкатів і крадіжок, про які лише здогадуємося. Але які вже навіть не хочемо бачити за різнобарвними бризками дозволеного Москалем перед виборами опблоківського водограю...
Зрештою, кожен народ вартий своїх фонтанів...
Приємно бачити під відповідними фото у Фейсбуку "лайки" від деяких вождів ужгородського ЄвроМайдану. Бо це означає, що я не помилився, коли розумів і без фонтана: їх метою є не сам Ужгород, а влада у ньому. І вони опонують тільки тим, хто опиняється на їхньому шляху до неї. А Ледида для них – не конкурент. Відповідно – не ворог і не злодій. А тому січневий 2014-го року бандитський АнтиМайдан під ОДА від Ледиди ними забуто. І прощено. А під час громадських протестів на площі Народній їх не було.
Для тих, хто сумнівається: я справді не злюся, хоча маю для цього більш аніж достатньо підстав. Хоча б тому, що досі не завершив суди з міліціонерами, які два роки тому на тій же Народній за прямою вказівкою нинішнього кольоровофонтануючого Ледиди закинули мене у «воронок» і намагалися засудити за фальшовану «злісну непокору».
Я розучився відчувати крізь зло і щиро радий за тих, хто тішиться цьому фонтану.
Бо здатен проникнутися тими не моїми відчуттями і знаю, що народу у всі часи, аби почуватися щасливим, досить було хліба і видовищ.
Але я – ІНШИЙ.
Можна?.. :-)