«Вітальня Кліо» подає дослідження мистецтвознавця Михайла Приймича монументального живопису Хрестовоздвиженського кафедрального собору в Ужгороді, а також інтригуючу статтю Володимира Кришеника «Обраний», присвячену видатній постаті нашої історії та духовної культури владиці Івану Маргітичу.
З цілою серією політологічних есеїв виступають на сторінках «Екзилю» Микола Рябчук, Віктор Грабовський та Петро Мідянка.
«Літературний ярмарок» виставляє програмне оповідання о. Юрія Станинця «Подарунок» з 1942 року, в якому потужно звучить тема синівського обов’язку перед батьками і Батьківщиною.
Василь Горват – автор двох книг. Обидві побачили світ у видавництві «Ґражда». Це: «Сьогодні опівночі у Виноградові тихо-тихо завив вовк» (поезія, 1994) та «Великий похід» (повісті, 2009). Ще три – у дорозі до читача: «Полювання на сина» (поема), «Подорож у світ Орнакса» (фантастичні пригоди) та «Пікнік на узбіччі як дзеркало нової епохи» (літературознавчі та культурологічні статті). Пропонована в цьому числі «Екзилю» мала химерна Горватова проза написана в середині 80-х років минулого століття й публікується вперше, але уважний читач ще пам’ятає фантастичні оповідання «Тупик» та «Коли повільним зусиллям…» відповідно з першого числа «Екзилю» і першого випуску науково-мистецького альманаху «Суботній Ужгород» за 1998 рік. В «Екзилі» 2007-го року не могли не привернути увагу його літературознавчі статті та есеї.
Поезія представлена добірками Наталії Довганич та Олесі Ребрик.
Продовжуючи публікацію на сторінках часопису документів і матеріалів минулих десятиліть, на цей раз в «Екзилі» рецензія Олекси Мишанича на рукопис роману Федора Потушняка “Боротьба з долею”. Пропонована публікація дає можливість судити не лише про фаховий рівень, але й неабияку сміливість Олекси Мишанича (1 квітня 1933 – 1 січня 2004), який в умовах щільної ідеологічної облоги комуністичного режиму знаходив можливість відстоювати і просувати в друк тексти загалом ідеологічно шкідливі (без лапок) в тогочасній дійсності. Роман до цього часу не опублікований. Видавництво “Ґражда” має чималий досвід підготовки й видання творів Ф. Потушняка, досліджень його біографії й творчості: “Хвилини вічності. Поезія”, “Я і Безконечність”, М. Потушняк, І. Попович, Й. Кобаль “Археологічні дослідження Федора Потушняка”, Л. Голомб “Поетична творчість Федора Потушняка”, М. Тиводар “Життя і наукові пошуки Федора Потушняка”. Хочемо надолужити й півстолітнє мовчання Потушнякової “Боротьби з демоном” (така назва в оригіналі), маючи за стимул і сорокарічне схвалення роману до видання Олексою Мишаничем.
Непересічним дослідником літератури утверджується кандидат філологічних наук Тетяна Лях у статті «Марко Черемшина: візія війни».
Про наші справи на сході України – розмова з пластуном-львів’янином, який юнакував у 5-му курені ім. Романа Купчинського, а згодом став одним із ініціаторів створення “Ватаги Бурлаків”, дитячим та підлітковим психіатром, КПТ-терапевтом, керівником програми «Психічне здоров’я дітей та підлітків» Королівського коледжу Лондонського університету Денисом Угрином. «Кожне покоління пластунів, – зазначає він, – від заснування нашої організації боролось за нашу незалежність. Не дивуватися та не здаватися!»
В рубриці «Інститут культури» редактор суспільно-аналітичних програм Закарпатської ОДТРК (Тиса-1) Ірина Гармасій ділиться особистими враженнями від роботи над створенням телефільму про шевченкіану Миколи Мушинки.
Справжньою родзинкою цього числа науково-мистецького часопису є публікація правдивого дослідження Оксани Гаврош «Тож коли народилась Єлизавета Кремницька? Знаки запитання із архівних справ відомої закарпатської художниці». «Картини другої половини 1960-х років, – каже авторка, – відображають наростаючий драматизм образного сприйняття художниці, що виражалося у все більш інтенсивному живописі та трансформації форм. Підкреслена декоративність, архітектонічна ясність та конструктивна чіткість композиції корегується у творах Кремницької експресивно-динамічним началом, схильністю до ритмічної гри площин та орнаментальної чутливості. Це власні пошуки мисткині національної форми, де автентичний колорит проявляється як на рівні сюжетів, так і на рівні пластичної мови. Тільки у 1960-70-х рр. художниця випрацювала свій стиль, в якому відобразились європейські модерністичні впливи та традиції народного мистецтва Закарпаття. Саме за такими роботами Кремницьку запам’ятають і вважатимуть однією з найбільш самобутніх художниць Закарпаття. Офіційне визнання за життя вона так і не отримала. Комфорт і зручність, відомість і достаток, і, можливо, найголовніше – материнство художниця обміняла на роки тривалого творчого неспокою...». Стаття Оксани Гаврош щедро проілюстрована архівними документами та репродукціями маловідомих робіт Єлизавети Кремницької, які достойно представляють «Нашу галерею».
Придбати або замовити «Екзиль» можна безпосередньо у «Ґражді» або на видавничому сайті.
-79.jpg)
-42.jpg)
-73.jpg)
-81.jpg)
-15.jpg)