Прикладів подібного історія має вдосталь. Сьогодні наука в галузі охорони здоров’я ідентифікує на підставі вчинків, психічних реакцій, емоцій, описаних сучасниками багатьох політичних і державних діячів до категорії хворих на паранояльну психопатію. Це і римський імператор Нерон, і московський цар Іван ІV (Грозний), і вождь якобінців Максиміліан Робесп’єр та низка інших відомих тиранів.
Та особливо багато таких девіантних людей на чолі держав подарувало людству ХХ століття. Обернулося воно йому жахливою трагедією. «Жнива» правління політиків-параноїків: Леніна, Сталіна, Гітлера, Мао-Цзедуна, Кім Ір Сена, Пол Пота та ряду інших вимірюється навіть не в десятки мільйонів людських життів. Зазначені вище режими мусили опиратися у своєму злочинному правлінні також на осіб подібного психічного складу, тобто на людей, яким не бракувало самих низьких людських якостей. Це дуже добре задокументовано, описано в мемуарній та художній літературі.
Про проникнення на вищий щабель державної влади осіб з ознаками захворювання паранояльної психопатії та відповідно лиха, якого вони завдали та завдають людству, здається є з’ясованим. Іншим аспектом проблеми є поведінка, співжиття осіб із зазначеними психічними вадами на нижчих соціальних щаблях. Справа в тому, що хворі на параною, як правило не лежать в лікарняних палатах, вони вважають себе за абсолютно адекватних, здорових людей, не проявляють дивакуватості. Але тим не менше співжиття із даною категорією осіб часто перетворюється для оточуючих на пекло. І не важливо чи це члени родини, колеги по роботі, чи сторонні люди.
В даній статті ми не розглядаємо медичний бік питання. В колі наших інтересів є з’ясування соціального аспекту проблеми, позаяк в реаліях повсякденного соціального життя складно ідентифікувати таких людей та відповідно віднайти рецепти правильного реагування на контакти з ними. Особливо важливо це знати представникам органів управління, правоохоронних органів, оскільки хворі на параною, чи пак на паранояльну психопатію є як правило суспільно активними людьми, які прагнуть домінувати, загалом впливового та владного становища. Тому їх важливо вчасно розпізнавати та, відповідно, будувати з ними адекватну комунікацію.
Зрозуміло, що визначати таких людей (ставити діагноз) є правом лише вузькопрофільних спеціалістів-медиків. Але актуально знати загальну діагностику і ширшим колам суспільства. Такі знання допоможуть громадянам уникнути пасток авантюри, (куди їх можуть втягувати одержимі параноїки), звільнитися від їх тиранічної опіки, інших неприємностей яких вони можуть їм завдати. Для цього використаємо звичайний посібник з клінічної психіатрії та наведемо витяги з опису прояву захворювання хворих на паранояльну психопатію:
Так, для людей уражених паранояльною психопатією характерна постійна неадекватно завищена оцінка своїх властивостей, значимості позитивних і негативних соціальних факторів, що зачіпають інтереси особи, виражена схильність до надцінних ідей. Для них характерна надмірна чутливість до ситуацій, що зачіпає їх особисті інтереси, тенденція до перекрученого тлумачення дійсності, поведінки і відносин оточуючих, войовничого і завзятого утвердження власної правоти і значимості, вони вкрай образливі та злопам’ятні, в них недостатня критика до себе.
Типовими властивостями таких осіб є непохитна впевненість в істинності переконань, домагань і прав, тенденційність і надуманість суджень, напруженість домінуючих афектів. До всіх незгідних з ними відношення хворих зазвичай відкрито неприязне або вороже. Вони здатні фіксувати і використовувати дрібні факти, обмовки і невдалі висловлювання оточуючих, перекручувати їх, переконувати других у своїй правоті, а також перекладати вину на інших, переслідувати і шельмувати незгідних, а себе підносити обманутими і гнаними. В результаті цього життя членів сім’ї, підвладного колективу перетворюється на кошмар.
Вони нерідко втираються в довір’я оточуючих, створюючи враження принижених і ображених, але гнаних за справедливість, добросовісних, чесних, безкорисних і порядних людей. Отримують співчуття близьким їм по духу, або чимось незадоволених людей, що охоче вислуховують їх міркування про «незаслужені образи з боку негідників», про несправедливість, неподобство, які чинили їм члени сім’ї, сусіди, посадові особи та ін. Приховано пускають в хід нечесні натяки, слухи, намовляння, наклепницькі відомості; пишуть брехливі, або перекручені факти, анонімні листи. Паранояльні психопати не шкодують «друзів» і попутників, якщо ті проявили найменшу недовіру чи сумнів в правдивості почутого, або відмовили їм у підтримці.
На підставі вищенаведеного опису стає зрозумілою асоціальна поведінка таких осіб, які можуть створювати своєю діяльністю, чи просто навіть однією присутністю деструктив, породжувати глибокі конфлікти в колективах, спільнотах, вносити напругу у звичайне людське спілкування. А особливо небезпечні такі особи на посадах, коли від них будуть залежні інші люди. Про таку категорію осіб дуже влучно виразив Віталій Філенко у своєму памфлеті «Параноики у власти»:
Параноики у власти
Разжигают в мире страсти,
В воспалённом их мозгу
Только ненависть к врагу.
Ну а враг для них такой,
Жизнью кто живет иной,
Кто не хочет в их шаблоны
Загонять свои законы.
Непонятно их уму,
Как живут по-своему.
Центром возомнив Вселенной
С «правотой» своей нетленной
Учат всех, как надо жить,
Демократию творить.
Если кто им не по нраву,
На того найдут управу,
Разбомбят, сметут с земли,
Будто те и не жили.
Та все ж як бути тоді, коли у спільноті діє людина з відвертими проявами психопата-параноїка, що завдає оточуючим великих неприємностей? (визнати таку особу хворою є не так просто). Свій рецепт для такого випадку подає політичний письменник Роберт Гріну в своїй відомій книзі «48 законів влади»: «Часто біду може принести одна сильна особистість-баламут, порушник спокою, самовпевнений вискочка. Якщо ви надасте таким людям поле діяльності, інші потраплять під їхній вплив. Не чекайте, поки заподіяні ними неприємності будуть множитися, не намагайтеся з ними домовитися - вони безнадійні. Нейтралізуйте їх вплив, ізолюючи їх або виганяючи. Усуньте порушника спокою - і його оточення розбіжиться».