Але наразі мова про інше, про принесення в жертву пацяти на благо неньки України та й усього східноєвропейського реґіону, що ніяк не визначиться — куди ж йому перти плуга: на схід, або захід! І таки, як засвідчують свіжі події від наших західних сусідів, після київського Майдану визначився ба чи ввесь східноєвропейський реґіон. Маю на оці вчорашній опір у Мадярщині, Румунії та Чехії.
Угорці рішуче повстали проти свого проросійського прем'єр-міністра Орбана, православні румуни обрали собі на Президента держави етнічного німця-протестанта, чехи закидали яйцями хитровзутого прокацапського Земана.
Безумовно, українсько-російська війна нарешті розплющила очі перерахованим наським сусідам, які ще вчора намагалися підсунути нам свиню в образі політичного русинства в краї. Та в підсумку — вийшов пшик.
У даному разі спливає перед очима мужній вчинок ужгородського поета, філософа та гентеша Михайла Фединишинця, який символічного 22 січня ц.р. приніс у жертву паця на прізвисько Яник, аби нам усім з сусідами жилося ліпше на сім світі.
Промовисто за безліч рядків графоманів:
— Учітеся, брати мої, думайте, читайте...
Т. Шевченко
