Зачастили останнім часом на Малу Угольку високі церковні посадовці. За кілька скромно-неповних десять років сюди, до найдовшого в світі села (простягається вздовж гірської річки та по крутосхилах дванадцять кілометрів), навідувалися аж два православні московські митрополити: Володимир, а нещодавно й Онуфрій з своїм почтом. Удостоївся не на жарт цей зачаєний мальовничий куточок під полониною Менчул на високих столичних гостей. А ще літ сорок тому сюди з Києва та Москви навідувалися хіба що науковці-природознавці. Що не кажіть, а Угольсько-Широколужанський заповідний масив за своїм змістом і структурою єдиний на континенті, а мо' й у світі. Буковий праліс і його незрівнянне багатство вабить учених.
Про Малу Угольку можна розповідати годинами, хоч, звісно, ліпше самому тут побувати, намилуватися незайманими частково гірськими краєвидами та скуштувати водиці з мінерального джерела, яка буркутом зветься, про що та й інші довколишні дивовижі згадують ще посли Івана Грозного 1558 роком, коли поверталися до Москви з осоружного православним Стамбулу, й завітали були на хвильку до тутешнього монастиря.
Мала Уголька мені близька ще й тим, що розташована через ґрунь од Широкого Лугу, сходив бо ж їх обидвох босий ногами, тут працював мій батько, й тут без свідків та геть усіх церковних правил повінчав нас з дружиною сам ясновида-старець Йов, який нині вважається преподобним, себто святим. (Чит. “Пам'ять про Йова”).
Проте наразі хочу наголосити про митрополита Онуфрія та його нещодавній приїзд до Малої Угольки у час воєнних подій, що відбуваються на сході нашої країни. Тільки сліпий, дурний і хворий ущент на голову вам не скаже, що найлютіший н а ш ворог — Росія. Можна додати — путінська, пропутінська і т.і. Й, безумовно, “Рускій мір” в особі “табачного” патріарха Кіріла. УПЦ МП (МП тут слід читати як мале підприємство РПЦ).
Отже, хто ж такий митрополит Онуфрій, у миру Орест Березовський. Овва, хлопці, та це ж наш, гуцул, уродженець гірської Буковини. Й на тобі — такий затятий москволюб, що навіть уродженець Донбасу та колишній співробітник КҐБ, а нині патріарх Філарет не вважає його, сього вуйка в рясі, українським патріотом і засуджує. А причаївся біля Онуфрія-Ореста не хто-небудь, а такий собі щиро вірний християнин й уродженець Закарпаття Іван Паканич (митрополит Антоній). І сі двоє вуйків у рясах: Онуфрій-Орест та Іван-Антоній якраз і мутять воду та ллють на кацапський млин, аби Україні було чим раз гірше й гірше. Бач, твердять обоє, не канонічно бути помісній Українській церкві. Батюшка Кіріл сього не велить! А щоб ви були здорові на многая й многая літ.
А втім, раджу тим щирим християнам, хто збирається до Малої Угольки поклонитися мощам святого, звернути на такий штришок з біографій преподобного Йова. За мадярської окупації краю Йов перебрався був до Росії, щоб знайти там прихисток у православних братів, а в результаті опинився як заклятий ворог за колючим дротом, а вже після 1945 року зазнавав тяжких поневірянь у визволеному “братішками” Закарпатті.
Попи, хоч ви не лукавте!
Мала Уголька