Бушко все вирішить. Він допоможе грошима, він дасть роботу, залучить гроші у бюджет з області, Києва, пролобіює необхідні району, місту проекти, вирішить проблеми контрабандистів, котрі в нього гроші вклали, не пустить чужих у район… Бушко - наш геній. Бо ми так хочемо, ми так вирішили (Іване, тільки мовчи!!!). Тому давайте всі разом допоможемо Бушкові стати депутатом. Бушко - наш чоловік! Бушко - наше все! Хто не за Бушка, той… Тоді хто Бушко - Цар. А ми… Отож.
І вже гуркоче Майдан, ллється кров…криваві плями на фотографії.
Але ми вперто шукаємо... А знаходимо тільки суєту, сварки, докори і розчарування. Бо немає їх, немає їх у нашій виноградівській природі. Та вона й влаштована так, щоб їх не було. Нема розумних, чесних, багатих, справедливих, впливових і все в одній склянці. Цей!!! Ти що, здурів, ти просто не все знаєш. А що є? Є широко розлите море потенціалу, планктон спалахуючих і гаснучих вогників. Ми прекрасні!
Та й не ми, в кінці кінців, шукаємо, шукає невеличка купка добре організованих своїх. Активних, цинічних, нахабних і голодних… у школі вчилися погано. Ми тільки діємо під емоцією чи навіюванням… чи самонавіюванням. А що ж тоді є в реальності і що робити? Є позначені іменами впливи і можливості. Уявіть собі, якби наш міський голова не мав зв’язків із начальником міліції, прокурором, начальником податкової, СБУ… Ми маємо на увазі не ділові зв’язки, які створюються для координації дій з метою здійснення законних повноважень і функцій. Ми маємо на увазі якраз зв’язки, які породжують корупцію. Розуміємо, що варячись у своєму соку ми вже давно розучилися їх розрізняти. Але з того і почнуться справжні зміни, коли ми навчимося розрізняти день і ніч нашої реальності.
Вдень важко. Все бачиш. Все турбує, тривожить, просить зусиль, твоєї присутності, втручання. Потрібно бороти страх, бути незвичним, подра-зливим для оточуючих.
Ніч. Просто віддайся сну. Адже це так природно вночі спати, розслабитися і чекати поки прийде ранок. Адже він обов’язково прийде, сам прийде, відсмикне штору, впустить сонце, нагодує сніданком і поведе гуляти шовковими луками.
Але ми вибрали день. В казки на ніч вже не хочемо вірити. Припустимо… Тоді потрібно розірвати зв’язки, знищити впливи і можливості. Нехай вони не п’ють 50 грам, забувають ім’я по батькові, не знають мобільного телефону один одного і спілкуються тільки через секретаря. Вони: мер, начальник міліції, начальник СБУ, прокурор… Так, з ними не вирішиш проблем, не вирішиш земельне питання з Бочкаєм, не вирішиш дозвіл на забудову чи «треба відмазати, скільки то коштує?», «скільки коштує стати депутатом міської ради? До Василя Васильовича? Добре». Бо він скаже: я не маю доступу, можливості, депутати не проголосують, а через тиждень фінансова перевірка… справжня.
Тому зовсім нових, молодих, з іншої області… Аби були в окулярах, джинсах і майках. Мріяли зробити все так, щоб весь світ дивувався і ахав. Вони є. Я їх бачив на Майдані. І все у нас попереду.
Тільки ось війна закінчиться.