Не хочу своїм дітям показувати Ужгород в листівках

Знову виникло бажання підняти дуже важливу тему рідного для мене міста Ужгород – охорона культурної та історичної спадщини.

Роки йдуть, влада змінюється, а архітектурні «сторожила» міста все ще стоять. Поки що... В нашому місті ще залишилось багато прикладів світової архітектури, які з такими швидкими темпами зміни політики можуть бути назавжди втрачені.

Чудово усвідомлюю, що «новий віник мете завжди по новому». Мене, корінну ужгородку, ту, що фанатично закохана в Ужгород, м’яко кажучи, турбує історичний та культурно-автентичний вигляд мого рідного міста.

Так склалось історично, що я займалась сферою охорони культурної та історичної спадщини міста Ужгород (працювала в Ужгородській міській раді на посаді головного спеціаліста з питань охорони культурної на історичної спадщини міста Ужгород з квітня 2011 року по липень 2013 року). Дуже вдячна тодішній владі міста за шикарний досвід в роботі, де тобі не те що не допомагають, а навпаки створюють додаткові перешкоди.

Завжди займала активну громадську позицію та відстоювала інтереси громади міста, мріючи та щиро віруючи в те, що колись настане той час, коли пріоритети ужгородців, цінність та шанування культури Ужгороді, збереження для майбутніх поколінь історичних цінностей міста стане одним з основних напрямків розвитку міста над Ужем.

21 листопада 13-го, початок….відбулось…..революція….Слава Україні! І всі очікують зміни на краще, на світле майбутнє, на зміну системи, на нову прозору владу! На політиків, що будуть діяти в інтересах громади! На громаду, яка буде працювати на благо держави! На вільну державу, яка дасть можливості для розвитку свідомого громадянського суспільства. І???

Революція для когось закінчилась, а хтось бачить тільки початок…чи можливо це і є тільки початок…

Цією сферою життєдіяльності міста майже ніхто не переймався! Були, та й є, поодинокі спроби, але вони всі відходять на 2-й, або 20-й план. Адже кому потрібен якісно відреставрований 100-річний фасад на вул. Корзо за десятки тисяч гривень, коли в нас нема нормальних доріг, цілодобового водопостачання, якісного освітлення вулиць міста, маленькі заробітні плати, корумпована система влади та тотальне безробіття. Але проблеми збереження історичної спадщини міста, якому вже понад тисячу років нікуди не ділися, їх з кожним днем, місяцем, роком все більше і більше.

Здавалось би – зараз, як ніколи зараз, є можливість приділити цій сфері як найбільше уваги, залишити нашим нащадкам історію та культуру міста, зберегти та відновити все те, що ще не зовсім втрачено!

Центр та серце Ужгорода – пл. Театральна, вул. Корзо, Волошина, Корятовича, пл. Ш.Петефі, Великий та Малий Галагови, ряд багатьох перлин міста та архітектурних ансамблів, що потребують як не відновлення, то хоча б збереження та консервації до кращих фінансових часів. Та кого це цікавить….з десяток корінних ужгородців та з сотню щиро закоханих городян в місто-сад???

Місто й досі не має розробленого історико-архітектурного опорного плану ( що є невід’ємною частиною генплану міста). Нема єдиного затвердженого історичного ареалу міста (хоча Ужгород входить в затверджений перелік історичних міст України). Кольорова гама історичних ансамблів Ужгорода бажає кращого! Матеріали та техніки, що використовуються в сучасному оздобленні сторічних фасадів, спотворюють архітектуру та дух Унгвара, що має унікальне архітектурне надбання. Вже не говорю про остогидну хаотичність рекламоносіїв, що не дає «дихати» старовинному і водночас живому Ужгороду.

Ужгороду потрібно терміново приймати десятки положень, порядків та постанов, що врегулюють поводження будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності, городян у цій сфері, що мають величезну честь мешкати в будинках з колосальною історією та навіть дадуть змогу численним туристам чи гостям міста зрозуміти, що ми любимо, шануємо наше місто, бережно відносимось до його культури, дбаємо про збереження автентичності архітектури та збереження духу історичного міста Ужгород.

І ось… підходжу до питання, яким задають вже давно – так може хтось вже цим буде займатися? Чи просто будемо споглядати, як руйнують та руйнується місто? А своїм дітям та онукам будемо, сидячи на закатаній в асфальт площі Народній показувати листівки старого міста, датовані 2014 роком, зі словами: «ось таке ось, онучко, було в нас колись місто Ужгород, квітуче, з численними парками та скверами, сецесійними фасадами, дерев’яними різьбленими віконцями та унікальним історичним колоритом».

Я не хочу показувати своїм дітям та онукам Ужгород в листівках!!!

Не хочу нити про проблеми, хочу рухатись в цьому напрямку, це треба робити!

Повинна бути чітко окреслена охоронна історична зона, з чіткими обмеженнями та заборонами щодо зміни вигляду фасадів, їх перебудов, реконструкцій та будь-якого іншого втручання, в тому числі і регулювання висотності будинків.. Потрібно нарешті затвердити єдину кольорову розгортку всіх історичних фасадів та комплексів будівель, а не продовжувати шматування будинків та споруд центральної частини міста хто як забажає, і ще й без будь-яких погоджень (я вже мовчу про естетичну складову). Знайти шляхи толерантного та комплексно-стратегічного вирішення питання щодо єдиних правил поводження з історичними фасадами міста.

Роботи багато, але ми можемо перейняти позитивний досвід інших історичних міст України й європейських країн, які вже не перший рік успішно реалізовують цілі комплекси програм, щодо збереження та відновлення історико-архітектурних ареалів.

Було би бажання – а засоби завжди можна знайти!

Як корінна ужгородка, звертаюся до владних структур, до влади, до опозиції, до опозиції у владі та влади в опозиції, зверніть увагу на таку важливу, підняту в котрий раз мною проблему, дайте можливість людям, які щиро вболівають за Ужгород, мають фахові знання та досвід в цій сфері просто робити та працювати на благо міста.

Теги: спадщина, архітектура

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати