Розумні генерали

Десять років тому перший очолював УМВС в Закарпатській області, а другий був його першим замом. Саме вони «курували» сумновідомі мукачівські вибори, де вперше в Україні були апробовані такі технології, як викрадення і знищення бюлетенів, підміна протоколів виборчих дільниць і застосування тітушок. Тоді ще останні, правда, не мали такої гучної назви, а були просто бритоголовими, що громили дільниці й били спостерігачів.

Ще більшою мірою зловживання правоохоронних структур на Закарпатті проявилися під час виборів президента 2004 року, коли запанував кривавий терор не тільки проти активістів, але й народних депутатів України, яких по-звірячому били тітушки, що діяли у згоді з міліцією. Василь Варцаба і Віктор Русин разом із керівником облдержадміністрації Іваном Різаком були найвірнішими прислужниками Віктора Медведчука, тодішнього глави адміністрації президента, на Закарпатті.

Не дивно, що після перемоги Помаранчевої революції обидва високопоставлені міліціянти одразу подалися «в біги». Генерала Варцабу Ужгородський районний суд навіть оголосив у міжнародний розшук за вчинені злочини. Він виявився в Росії, де його проголосили мало не «жертвою політичного переслідування». Натомість його права рука Віктор Русин, до якого теж виникли питання, тихенько пересидів правління Віктора Ющенка на Дніпропетровщині, працюючи у приватній охоронній структурі.

Так і закінчили би ці невдахи свою кар’єру в глибокому забутті, якби на владний олімп не повернувся Віктор Янукович. Закарпаття було шоковане, коли відразу після обрання останнього, із небуття виплили прізвища Варцаби і Русина. Першого було призначено керівником УМВС в Івано-Франківській області, а другого – в Закарпатській. Вже тоді подумалося, що режим готується захищати себе від народу найкривавішими методами. Через кілька років Міністерство внутрішніх справ зробило рокіровку: Василя Варцабу призначили на Закарпаття, а Віктора Русина – на Вінниччину.

І ось наступає час «Ч»: народ стомився від президента, його «стабільності» і «почую кожного». Корупція, зажерливість, політична сліпота і глухота виводить тисячі людей на вулиці, в тому числі й у Вінницькій та Закарпатській областях.

Але диво дивне: колишні умілі «технологи по-медведчуківськи», вірні «сторожові пси» режиму нині себе поводять зовсім інакше. Їх просто не впізнати. Ні тобі тітушок, ні побиття людей, ні навіть відкриття кримінальних справ, як це мало місце в Черкасах, Сумах, Дніпропетровську тощо. Ба більше, і Віктор Русин, і Василь Варцаба неодноразово виходять до народу, спілкуються з активістами перед телекамерами і запевняють, що репресій не буде.

Важко повірити, що це ті самі люди, котрі так незаконно діяли на користь влади 10 років тому. Дійшло до того, що коли Віктора Русина днями призначено на посаду начальника управління боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС, то вінницький Майдан ледь не висловлював йому подяку за людське ставлення до протестуючих. А Василь Варцаба на чолі закарпатської міліції в Ужгороді прийняв присягу на вірність народу. Цікаво, що в обох областях облдержадміністрації були захоплені протестувальниками практично без жертв і активного спротиву міліції.

Ось так п’ять років глибоких роздумів у вимушеній ізоляції можуть кардинально змінити психологію. На відміну від тих, хто нині готовий бити і навіть вбивати людей заради вислуження перед начальством, ці генерал-майори міліції вже знають, чим це все рано чи пізно закінчується. А тому вибрали правильне рішення. Досвід – справді найкращий учитель.

Радіо Свобода