Така дивовижа трапляється ще в наш час. Хочуть всіма силами в Європу, поближче до матері Угорщини, а голосують на парламентських і президентських виборах за тих, хто цю Європу тихо, а то й відкрито – ненавидить. Таким чином самі себе віддаляючи від здійснення мрії: бути в одному політичному утворенні з усією рештою угорців.
Пояснення цьому аналітики бачать у не сприйнятті українства як такого. Часом воно приймає доволі гострих форм. В останні роки полеміка на Закарпатті між угорськими і українськими радикальними організаціями набуває дедалі гостріших виразів.
Угорці, які мають чи не найповніше задоволення національних прав серед усіх меншин України (навіть власні політичні партії!) завжди чимось невдоволені і вимагають дедалі більшого. Небажання розуміти, що українська держава – це не тимчасовий проект, а всерйоз і надовго – призводить до ігнорування угорськими радикалами української більшості на Закарпатті (80% населення) і небажання визнавати таку ситуацію як очевидний і доконаний факт. У бурливій уяві угорських лідерів витає привид угорської автономії на Закарпатті, а то й воскресіння Великої Угорщини, що перестала існувати після Першої світової війни.
Тому союзниками закарпатських угорців виявилися не українські демократичні партії, які декларують шлях до Європи, а ті, хто поборює українство. Як-от, Партія регіонів, що витісняє українську державну мову з широкого вжитку. Тому угорці віддають голоси Януковичу та його українофобам. Ба більше, Партія регіонів навіть через власні списки проводить в український парламент угорця-депутата Іштвана Гайдоша.
Але останні події внесли несподівані корективи у таку любов. Диктаторські закони, за які, до речі, голосував і закарпатський угорець, стають непосильним каменем на шиї місцевих угорських товариств. Адже майже всі вони отримують донорську допомогу з Угорщини. Тепер вони будуть визнані «іноземними агентами», а їхня діяльність буде піддана посиленому державному і фінансовому наглядові. Якщо ж допомога з-за кордону припиниться, для угорських організацій це означає катастрофу. Як зрештою, для багатьох інших національних меншин, що тільки на неї й існують.
Ось так стратегічна помилка у виборі партнера нівелює невеликі тактичні виграші у локальних сутичках.
Угорська громада, яка доволі відчужено дивилася на боротьбу між опозицією та владою протягом останніх двох місяців у Києві, раптом прокинулася з летаргійного сну. Найчисельніша їхня організація «Товариство угорської культури Закарпаття» засудила ухвалення «антимайданівських законів», які вважає антиконституційними і котрі «безпосередньо загрожують правам угорської громади Закарпаття». Також угорців обурює, що відтепер угорськомовні видання стають беззахисними перед свавіллям владних органів.
Одне слово, режим Януковича у своєму бажанні необмеженої диктатури вже дістав і своїх союзників. Тож заголовок «Остання крапля в чаші терпіння народу» можна віднині прочитати не тільки в українських газетах області.
А тим часом на Закарпатті почала горіти власність очільника місцевих регіоналів і голови Закарпатської облдержадміністрації Олександра Ледиди. За повідомленням преси, згоріла найкраща садиба в його рекреаційному центрі «Золота гора» неподалік Ужгорода. Подейкують, чи то проводка зайнялася, чи то гнів із неба впав…
Радіо Свобода