Ну що, дочекалися? Ті, хто ділив переможні лаври тоді, коли перемоги ще не було видно навіть на небокраї. Всі, хто сидів на сраці, співчуваючи принципам Євро- і просто Майдану, але лінився вийти на площу, аби сказати все, що думає, про цю владу і ту країну, яку вона будує. Ті, хто перебуваючи, начебто, на спільній «майданній» платформі, перегризали один одному горло в суперечках за непринципові речі, вишукуючи один в одному недоліки, замість об'єднати зусилля заради спільної мети. Ті, хто самозаспокоювався фразою, що Україна – не Росія, а тому так, як у Росії, у нас бути не може a priori.
Може. І завтра буде.
Все, що сьогодні прийняла «донецька» Верховна Рада, веде нас навіть не до авторитаризму, а до диктатури.
Не бачити нам Європи, як власних вух. Завтра на кордонах опустять «залізну завісу» і ми вже не зможемо навіть заздрити тамтешньому життю, бо не бачитимемо його. Забудьте про свободу слова і своє право на правдиву інформацію – стаття про «наклеп» перекриває її абсолютно. Завтра суд, який ви нині вважали несправедливим, здаватиметься вам верхом правосуддя, бо в тій країні, яку вирішили започаткувати сьогодні донецькі при владі, вас судитимуть вже заочно. І ви не зможете поскаржитися ані в ЗМІ, яких не буде, ані вийти з протестом на вулицю, бо і це сьогодні, практично, заборонили.
Не бачити нам навіть в Україні України. Її сьогодні знищують совком.
Зрештою, нема смислу говорити про те, чого у нас не буде завтра. Надто багато із суттєвого, основоположного у нас вирішили відібрати з нашого недосконалого СЬОГОДНІ.
Я не збираюся з цим миритися.
Я НЕ ВИЗНАЮ ВЛАДУ ЯНУКОВИЧА.
Якщо кожен зробить те саме, ця влада зникне. Розчиниться в темряві, в яку нині намагається занурити всю країну.
І пам'ятайте: найбільша темрява буває перед світанком…