Безперечно, що тільки міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко як пес у сливах вибачився за невинно побитих дітей о 4 ранку минулої суботи. Свіженькі петлюри в особах Тягнибока, Кличка та Яценюка чомусь не беруть на себе провину за скривджених нинішніх крутян на Майдані. Проспали й просрали сараки! А власне за криваве над ранок у суботу побоїще на Майдані винна передусім (а)пазиція на чолі з лебедем, щукою й раком. Та власне, про що я... Та знову ж про «Покаянні псальми» Дмитра Павличка та іже з ним. Павлодраяворівське (див.) Дотепер ще ніхто з них щиро й привселюдно не покаявся за лицемірство й прислужництво. Не кажучи вже про патріарха Філарета, а в миру агента КДБ Антонова... (І нема їм числа). А що вже казати про янучар – новоспечених перелицьованих вишкрібків!
І пригадався мені фільм «Покаяння» Тенгіза Абуладзе. Режисер Т. Абуладзе 1984 року, ще до неминучої та фатальної «перестройки», без зовнішньої принуки і фарсу, щиро й відверто покаявся за всіх тих грузинів, які накоїли одне одному лиха.
Чуєте, Івани безрідні.
Кайтеся привселюдно...