Тушки-тітушки

Імператор Костянтин – перший удержавнив християнство як релігію й загнав увесь підневільний йому нар(і)д в одне стійло. Знаємо, що через ту ж таки Візантію спершу варяжка княгиня Ольга, а відтак її внук-байстрюк Володимир освятили примусом, для своїх же князівських потреб, Русь-Украйну! Й відтоді чубляться русини-малороси межи собою, знищують одне одного чужинцю на радість. Дрібніють...

Не заглиблюватимуся далі в історію, а кину оком на нинішні події, що відбуваються в Україні, й тричі плюну через ліве плече, щоб, боронь боже, брат у Христі Віктор Янукович (до слова, затятий і щирий християнин з подарованим попами перснем-печаткою немовби київського князя Всеволода), не наплодив до вечора ще більше тушок-тітушок! Народ же у нас падкий до запроданства й дармового!

Колись, за совдепії, мене малого научали в школі, що найлютіший у нас ворог – німецько-фашистський окупант. І я донедавна вірив у те. Ну, скажімо, ще років двадцять тому! Потому, глядь, озирнувся на всі боки, й виявив довкола тьму-тьмущу з ріднесеньких – воріженьків як християнських націоналістів, так православних комуністів. І те, і друге варте одне одного! Тушки-тітушки... Що у вишиванках, що й без неї. Головне, щоб теліпався хрестик у них на грудях, або, наприклад, викрашалася іконка вдома/на робочому місці...

Тушки-тітушки, звісно, з неба не впали. Їх породило звиродніле комуно-християнство. Злоякісну пухлина у мізках сущих українців!

А надворі – новітні технології тиснуть зусібіч.