Банош готують лише гуцули, і лише чоловіки, мабуть, це наголошує на тому, що гуцули справжні «джентельмени», адже тільки на свята догоджають своїм жінкам та коханкам, готуючи токан на сметані, який лагідно називають банош!
Сам токан у народі називають гуцульським баношем, мабуть, тому, що він готується не на воді, а на сметані або вершках.
Якось один з істориків-краєзнавців Рахівщини розповів мені таку легенду: «Неподалік від Рахова жив собі ґазда, тримав отару овець, з чого й жив. Повсякдень харчувався овечим молоком, сиром, вурдою, бринзою, всім тим, що Бог давав на городі та в саду. Одного разу ґазда пішов на торговицю продавати овечу бринзу та вурду, там гуцули-ґазди з Рахівщини завжди закупляли борошно, оскільки в краї не росла пшениця. І тут один торговець, якого звали Банош, запропонував йому муку жовтого кольору, ґазда хоч і вагався, та все-таки придбав півкіло тої муки. Повернувшись додому, надумав на вихідні в дворі приготувати їжу на вогнищі. Наклав ватру, поклав казан і почав гадати, як приготувати щось з тієї жовтої муки, надумав, що можна спробувати на сметані, щоб було смачніше, з думкою, що сметана жовте борошно забарвить у білу кашу. Взяв сметану та насипав до казана, почекав, поки не почалося кипіння, після чого почав добавляти кукурудзяної муки, помали помішуючи на малому вогні. Після якоїсь там години зняв ту страву з вогню та поніс до хати. Наклав по мисках і почали пробувати: ґаздувська жона (файна гуцулка) поїла ту страву і запитує чоловіка: «З чого приготовелена ся страва?» Той відповів: «З жовтої муки, яку я придбав у Баноша на торговиці». Жона похвалила чоловіка та подякувала за дуже смачну страву.
Від тодішніх часів банош готують тільки чоловіки і тільки на Рахівщині!
Кожний гуцул, який від батька свого навчився готувати банош, додає до приготування щось своє!
Справжній гуцульський банош можна скуштувати тільки на Рахівщині на щорічному фестивалі «Гуцульська бринза» та «Закарпатській гостині» в Києві, яка відбувається щорічно у вересні.
Щоб приготувати справжній гуцульський банош, потрібно народитись у сім’ї справжнього гуцула, знатися на молочних продуктах, сухих грибах та салі, також кохати файну справжню дівку-гуцулку, оскільки цю страву може приготувати тільки закоханий у любку справжній гуцул.
Той хто варить гуцульський банош, має мати файну дерев’яну ложку, гарний настрій і біля себе файну пляшку яфинівки, щоб піднімати настрій тим, хто буде заважати йому!
Ніколи не називайте гуцульський банош такими словами як:
- ТОКАН
- ТОКАНА
- МАМАЛИГА
- КАША МИЛАЙНА
- ЧИР МИЛАЙНИЙ
- КАША КУКУРУДЗЯНА
- ЧИР КУКУРУДЗЯНИЙ
Ніколи не готуйте гуцульський банош на:
- ШПОРІ
- ГАЗОВІЙ ПЛИТІ
- ЕЛЕКТРО ПЛИТЦІ
- ГРИЛЬОВИ
- ТА ВСЯКИХ ІНШИХ ПЛИТАХ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
Не думайте, що вам вдасться приготувати гуцульський банош, якщо ви знайдете рецепт в книзі чи в Інтернеті, чи будите підглядати, коли гуцул буде готувати цю чарівну страву. Запевняю вас, що в такому разі у вас вийде тільки «каша».
Цю страву має готувати тільки справжній гуцул.
м.Київ