Нині в Закарпатті цю страву називають бограч, що дослівно перекладається «казан», який у кочівних племен був завше під руками, щоб зручно приготувати на ватрі: бограч- гуляш, юшку, перкелт, лечо і т.д.
Сам бограч-гуляш у народі звикли називати просто «бограч», а щоб його приготувати, потрібно мати: добрий настрій, пісню, та неодмінно паприку як один з головних інгредієнтів запашної та ситної страви. Власне паприка потрапила в казан ще в ХVI ст.
Історія пригадує, як турецький яничар Охмедчах наказав двом угорським полоненим - священику та його кучеру - приготувати вечерю для турецьких солдатів.
Поки священик клав казан на вогонь, кучер забив ягня і порізав м'ясо. Священик поставив м’ясо та паприку в казан, додав різне коріння й цибулю і налив води. Додав велику кількість якоїсь турецької приправи, що турки завжди возили з собою.
Яничар, відвідавши страву, захоплено вигукнув:
”Най вам...!!! Скільки паприки ви додали до м’яса?! -- А потім ще довго ходив подвір’ям з висолопленим язиком.
Бограч віддали полоненим, оскільки турки навідріз відмовилися його їсти. З того часу угорці завжди додавали в бограч паприку, щоб турки не могли його їсти.
P.S.
Традиція приготування бограча збереглася і до наших днів.
- Бограч-гуляш повинен бути гострим і густим!
- Його можна приготувати тільки на природі, на ватрі в казані!
- Щоб з повагою до авторів рецепту цієї чарівної страви добре ставилися, то називайте її лишень так: бограч-гуляш або бограчош!
- Той, хто на «Закарпатській гостині» назве бограч-гуляш, скажімо, супчиком, не дай Бог, той образить національну страву угорців!
- Журі «Закарпатської гостини», відповідно,покарає кривдника, позбавить його на один рік куштуванням бограч-гуляш!!! Без права на апеляційне оскарження..!
м.Київ
І.Магей
з Любов’ю до рідного Закарпаття та Закарпатців!