27 вересня ваші «орли» з Ужгородського міськвідділу міліції хапали на площі Народній в Ужгороді журналістів, громадських активістів, митців і просто небайдужих ужгородців, які прийшли захистити від вандалів з «Золотої гори» частину Ужгорода, що має охоронний статус пам’ятки. Та Бог з ним, статусом. Вони захищали від грубої незворотності частинку душі міста, у якому живуть. По інший бік тієї ситуації були працівники сумнівної фірми, яка фігурувала в кримінальних скандалах і аферистичний керівник якої вже кілька разів змінював прізвище, аби не потрапити за ґрати.
За наслідками тих подій міліція пробує пришити кримінал гарним, чесним і світлим людям, ставши на бік відвертого криміналітету.
Через день у приміщенні Ужгородської міськради ваші кремезні підлеглі знову стали пліч-о-пліч уже з відвертими бандитами з банди Адилова, аби відгородити практично вже напівкримінального очільника міста від маленької правди, що її намагалася донести до нього маленька студентка. І нині смикають у міськвідділ не відморозка Юрія Богаша, який у присутності міліції застосовував до мене фізичну силу і погрожував вбити, не інших «адиловців», що перекрили нам доступ на відкрите «міське віче» в міськраді, а звичайних громадян, які люблять своє місто і бажають йому добра.
Сьогодні в інтернетній палаті полудурка від журналістики Старости, що користується безкарністю через родинні зв’язки з владою, з’явилися фото мого редакційного посвідчення. Усе б нічого, якби тільки ці фото не були зроблені міліціонерами міліцейським фотоапаратом в рамках, начебто, розслідування справи щодо перешкоджань журналістській діяльності саме за спільної участі бандитів Адилова і міліціонерів Варцаби.
І це не єдина злочинна дія, що вийшла з надр керованого вами «правоохоронного» відомства.
Якби не міліцейська форма, останнім часом ужгородці не мали б можливості відрізнити міліціонерів від бандитів. Принаймні тих з ваших підлеглих, що були в цивільному спочатку на плоші Народній, а потім – у міськраді, за примітивністю дій і мови я спершу точно сприйняв за бандитів. І ті і другі діють однаковими силовими і незаконними методами. Діють разом і узгоджено.
Мені не страшно. Я проходив усе це за своє життя не раз: починаючи зі студентських років і до пам’ятного вам 2004-го.
Тепер все це повернулося на Закарпаття разом з вами. І разом з вами, Погорєловим і Ледидою піде.
Повторюю, мені не страшно. Мені шкода вас...
Вас знову зроблять ціпом-відбувайлом ті, на чиї барикади ви вийшли самі і кидаєте своїх «орлів» з підрізаними крилами. Ці люди не захистять вас від того людського гніву, що незабаром може знову заповнити цю землю. Або навіть просто від Закону, який неминуче прийде сюди з наближенням України до ЄС. Вони не мають порядності і рятуватимуть власну шкуру.
Це, виходячи з досвіду минулого і сьогодення, розумів інший генерал – Русин. І тому його поміняли на вас. Бо ви, ймовірно, цього не розумієте.
Прислуга Подебрія зможе зробити для вас видимість спокою і благополуччя. Але вона не відмінить ані останнє місце Закарпаття в рейтингу Кабміну за показником боротьби з криміналом, ані п’ятий знизу підсумок «губернаторства» Ледиди, заради котрого ви зараз пресуєте ужгородців бандитськими методами і за сприяння криміналітету.
Ми – не злочинці, Василю Миколайовичу. Злочинці – по той бік.
І якщо ви цього не зрозумієте навіть після мого звернення, то іскра, від якої загориться Межигір’я, може викресатися в тихому Ужгороді.
А цього вам уже точно не пробачать...