На цьому тижні прес-служба Закарпатської обласної прокуратури потішила міщанський загал черговим повідомленням про гучне затримання відомої у краї особи.
«Встановлено, що 20 травня в адмінбудинку історичного факультету Ужгородського національного університету проректор вузу отримав від закарпатця неправомірну вигоду у значному розмірі в сумі понад 43 тис. грн. За цю суму 44-річний науковець обіцяв не ініціювати питання щодо дострокового розірвання з його дружиною – приватним підприємцем договору оренди приміщення буфету, яке розташоване у приміщенні університету та перебуває на балансі вищого навчального закладу. Одразу після отримання цієї суми проректор був викритий на місці отримання неправомірної вигоди співробітниками УБОЗ УМВС України в Закарпатській області. Під час огляду місця події, проведеного із застосуванням відеозйомки, вилучено предмет незаконної вигоди – грошові кошти в розмірі понад 43 тисяч гривень.
Слідчим управлінням УМВС України в Закарпатській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України. Підозрюваного затримано в порядку ст. 208 КПК України. Прокуратурою області забезпечено контроль за ходом досудового розслідування.
Затриманому загрожує штраф від тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
В інформації прес-служби прізвище затриманого не фігурує, але, якщо співставити оприлюднені нею дані, що затримано проректора, котрому 44 роки, та ще й у приміщенні історичного факультету, то стає зрозуміло, що йдеться про доктора історичних наук, професора Романа Офіцинського.
У суспільстві, наскрізь прогризеному іржею корупції, такі новини перестали дивувати загал. Навпаки, мимовільне нанизування фактів гучних затримань породжує запитання, відповіді на які напрошуються дуже провокативні. Бо й справді, кого лише не затримували «на гарячому» впродовж останніх року-півтора пильні охоронці закону! У числі тих, кому правоохоронці надали нагоду кілька діб «перекантувати» у товаристві дрібних злодюжок, аферистів, хуліганів, наркоманів, утримувачів притонів та інших завсідників криміналітету, були й два декани УжНУ – М.Фабіан та В.Мікловда, депутати міськради О.Доктор та М.Зілгалова, заступник мера О.Семаль, головлікар онкодиспансеру А.Русин, директор облдержархіву М.Місюк (вибачайте, кого не згадав)… І що цікаво – жоден (!) фігурант так і не отримав покарання по тих статтях, котрі їм інкримінувалися під час затримання! Комусь вину не довели, хтось відшкодував майже півмільйона завданих державі збитків і відразу потрапив під амністію (привіт Ю.Луценку!), а хтось вряди-годи продовжує ходити по безкінечних млявих судових засіданнях. У підсумку – професори і надалі передають свій багатий життєвий досвід студентам, народні обранці абсолютно безкорисливо приймають у міськраді доленосні для життя городян рішення, чиновники за мізерну платню успішно правлять містом, а ескулапи зцілюють людей.
У пору тотальної комерції, коли у суспільстві все купується і продається, кожен торгує чим гаразд. Одні продають місця у депутатських списках, інші – керівні крісла у виконавчій владі, хтось встановлює «гнучкі» тарифи за власний підпис на державних документах, хтось робить свій бізнес на бюджетних оборудках, а хтось – і на свободі…