Про те потрібно знати та слід пам’ятати, щоб ця трагедія не повторилася знову для нашого народу, потрібно прищеплювати цю пам’ять з найменших поколінь українців, з самого їхнього дитинства.
Прикро, що сьогодні, ідучи надвечірнім Києвом з батьком київських закарпатців Миколою Бідзілею та братами Орестом і Мирославом Климпушами та своїм чотирьохрічним сином Юрком, й озираючись на київські багатоповерхівки, тільки де-не-де бачу вогник свічки у вікні, що засвідчувала б ушанування пам‘яті невинно убієнних.
Хочеться вірити, що з кожним роком українці усвідомлюватимуть своє призначення у Європі та й в усьому світі.
24.11.2012 р.
Київ
