НАШЕ ДОСЬЄ
Півзахисник
Ріст 173 см
Вага 67 кг
Народився 16 березня 1989 р. в Ужгороді, Україна
Громадянство: Угорщина
Виступав за клуби: «Голодаш» (Сомботгей, Угорщина, 2004 – 2005), «Сампдорія» (Генуя, Італія, 2005 – 2008, 2010 – 2011), «Авеліно» (Італія, 2008 – 2009), «Барі» (Італія, 2009 – 2010), «Монако» (2012). У клубі «Краснодар» (Краснодар, Росія) з липня 2012 р.
Гравець молодіжної та юнацької збірної Угорщини (бронзовий призер і другий кращий бомбардир Чемпіонату світу серед юніорів, 2009 – 5 голів).
Зараз – гравець національної збірної Угорщини (19 матчів, 5 голів).
З дитинства вболіває за «Манчестер Юнайтед» і «Ювентус».
Угорська «Вікіпедія» статтю про Комана розпочинає так: «Угорський футболіст, українець за національністю». Народився Володимир в Ужгороді у 1989 році у родині спортсменів – батько, у минулому теж футболіст (грав за «Закарпаття», «Буковину» та київське «Динамо»), родом із Великого Березного, а мати –легкоатлетка (спеціалізувалася з бігу на 800 та 1500 м) – з Волині…
Угорські ЗМІ уважно стежать за кар’єрою свого співвітчизника в Росії. Одразу ж після першого голу відомий футбольний сайт FourFourTwo взяв у нього інтерв’ю, в якому Коман відверто розповідає про те, що не розуміє, чому впродовж останніх матчів тренери лишають його на лаві запасних, випускаючи на поле лише на заміну. І – робить зовсім не «зірковий» висновок: «Треба працювати. Не радію з того, що виходжу тільки на заміну, однак сприймаю це спокійно. Я – професіонал, і цим усе сказано». Гідна відповідь 23-річного футболіста, чи не так?
Інтернет-порталу «Закарпаття онлайн» Володимир Коман дав інтерв’ю пристойною українською. Незважаючи на те, що живе в Угорщині з двохрічного віку, в сім’ї спілкуються саме рідною мовою батьків. Про свій трирічний контракт із командою «Краснодар» (її власник, до речі, – найбагатша людина краю та один із найзаможніших бізнесменів Росії Сєрґєй Ґаліцкій, власник роздрібної торговельної мережі «Магніт») розповідає так:
– У Росії для мене було все новим – нові реалії, нова культура, нова їжа. Росіяни – дуже відкриті, безпосередні, у чому є свої плюси і свої мінуси, адже інколи така відкритість межує з, я би сказав, безцеремонністю. Їм усе цікаво – вони постійно питаються в мене – а як було там, у Європі. В Угорщині, до речі, все по-іншому: зараз, коли я граю в Росії, найперше питання – це за які гроші я проміняв «Монако» [клуб, з якого Коман перейшов у «Краснодар»] на російську команду. Я вже звик до того, що в Угорщині завжди когось критикують – чомусь угорські ЗМІ ставляться до нас із якоюсь погордою.
Свої перші кроки у футболі Володимир Коман зробив у 4-річному віці, коли його батько створив команду у дитячому садочку, до якого ходив син. Батько організовував навіть турніри між дитсадками, які Володимир донині добре пам’ятає. Далі була футбольна школа при клубі «Голодаш» у Сомботгеї, де Коман-молодший грав до 12-ти років, у 15-річному віці – дебют у 2-й лізі чемпіонату Угорщини, а у 16 років юного на півзахисника вже придбала італійська «Самподрія». Комана також залучають до юнацької та молодіжної збірних Угорщини – восени 2009-го він стає бронзовим призером чемпіонату світу та водночас другим найкращим бомбардиром чемпіонату. З 2010 року виступає за національну команду Угорщини (зіграв за неї 24 офіційні та товариські матчі, в яких забив 7 м’ячів). Після кількох років, проведених в Італії, де Коман грав з «Самдорію», «Авеліно», «Барі» та знову «Сампдорію», його продають у «Монако» – клуб зі славною історією, який, однак, зараз переживає не найкращі часи, виступаючи у 2-й лізі Франції. До речі, володіє клубом росіянин – Дмітрій Риболовлєв.
За словами Володимира, його батько був нападником, тож і він у дитинстві не знав слова «пас». Не слухався батька, коли він йому говорив про важливість командної гри – і батько вольовим рішенням поставив сина у захист. А вже пізніше Володимир перейшов у центр поля.
На запитання, чим для нього відмітний російський чемпіонат, Коман відповідає так:
– Чемпіонат у Росії дуже хорошого рівня: команди високого класу, якісні гравці. Я вже впевнився, що тут грати важко – команди налаштовані на перемогу. По силі я би порівняв російський чемпіонат із французьким.
У Росії, крім Комана, грають ще двоє угорців – це Болаж Джуджак (раніше клуб «Анжі», Махачкала, зараз «Динамо» Москва) та Томаш Прішкін («Аланія», Владикавказ; до речі, родом із Словаччини). Перед тим як дати згоду на перехід до «Краснодару», Коман радився з ними – вони сказали, що в Росії чемпіонат проходить на дуже хорошому рівні і що їм тут подобається. За словами Комана, зустрічається з ними поки що тільки у збірній, хоча передзвонюються часто (Джуджак першим поздоровив Комана з голом смс-кою). У збірної Угорщини, яка зараз переживає досить важкі часи, все ж амбітна ціль – потрапити на фінальну частину чемпіонату світу в Бразилії з групи, де грають Голландія, Туреччина, Румунія, Естонія та Андорра.
Із захопленням розповідає Коман про базу клубу «Краснодар»:
– Я такої не бачив іще ніколи в житті. Хоч у «Монако» хороша база, однак не така, як тут. У команді також мені прийняли дуже тепло.
База, обладнана прекрасним спортивним залом, 6-ма футбольними полями, їдальнею, житловими кімнатами (перед матчами футболісти, як правило, ночують у них), знаходиться хоч і неподалік Краснодару – якихось 12 кілометрів, однак у затишній тихій місцевості, розташованій у Республіці Адигея.
…Так, угорські спортивні журналісти пильно стежать за грою своїх співвітчизників за кордоном. Ось і в день нашої зустрічі з Володимиром, який співпав із важливою подією в житті угорців, які проживають у Краснодарському краю – відкриттям V Фестивалю угорського кіно (на нього вже традиційно збираються угорці, яких доля закинула сюди; звичайно ж, переважно вони – наші земляки-закарпатці, та це – тема іншого матеріалу), він завітав на імпрезу разом із сімома угорськими тележурналістами, які готують про нього фільм. Фільм, до речі, пообіцяли передати до «Кубанькіно», щоб показати мешканцям Краснодару.
Ось такий він, наш земляк-закарпатець – молодий професіонал, відвертий і по-доброму «не зірковий». Лишається додати, що, напевне, видатні українські спортсмени за останні 20 років зробили набагато більше для підняття іміджу України в світі – тож хочеться, щоб і про закарпатців, які хоч і приносять славу іншим країнам, однак не цураються свого кореня, знали у нас на Закарпатті. А Володимир Коман щороку приїжджає до бабусі у Великий Березний. Тож до зустрічі вдома?..
Автор щиро вдячний керівникові прес-служби ФК «Краснодар» Денисові Данильченку за надані інформаційні та фотоматеріали.
