ЖиттяІнвест. У морзі

Хто винуватий і що робити – ми вже знаємо з облудних агіток та прокламацій. І, попри те, продовжують і продовжують заповзятливо вкраїнські троцькі витьохкувати націонал-патріотичними солов‘ями… на автопілоті. (Літак, зазначте, наразі перебуває в штопорі). Дехто з тих «щирих» пернатих стовідсотково переймається ненькою за узгоджену відповідну мізерну таксу, а дехто й за так, лем би засвітитися. Ментальність. І нічого тута не вдієш. Адже, випало нам жити межи двома світами. Й від Сяну до Дону ведеться так уже кілька століть. Аби, нарікають повсякчас обездолені солов‘ї , вижити!

– Німець скаже: "Ви моголи".
"Моголи! моголи!"
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: "Ви слав'яне".
"Слав'яне! слав'яне!"
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

Так уже є. Й, нічого не вдієш?!. А, дзуськи! Вдієш. Тільки, май охоту. Проте:

– Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та.

Твердять мені професійні українці. Се – бідкаються ті, хто за бабло відробляє (за посередництва чужинця) вітчизняний хліб: нібито талановиті, здібні, але глевкі. Ні мозок, ні шлунок не перетравлює того тягучого місива.

Проте, наприклад, свого ж часу радянські моряки через обставини, що склалися, з‘їли були навіть гармошку… Голодному тільки б ріску кинути до рота!

Безумовно, допитливий читальник з нетерпінням чекає від мене «смаженого» з трупарні. Е-е, ні… Не буде, брате. Кодекс честі не дозволяє. Й калібр у мене не той, аби смалити по горобцях… Хоч, коли потрапите до мого закладу – почую кожного!