Куди біжиш, якщо стомився світ!
І рух машин затлумив поле зору.
Нема де й впасти нишком горілиць
Та й подумки здійматися нагору.
Доволі тісно – звужується вісь.
Ось-ось, гляди, як хряпне у польоті.
Тоді, либонь, обернуся на рись
І нипатиму звіром у скорботі.
А онде там –
Ні світу, ні людей!
