Не робить з різних причин. У першу чергу, переконаний, українській опозиції бракує відповідальності. Прикрившись терновим вінком опозиційності, сховавшись за брендами київських політиків, десятки тисяч депутатів місцевих рад від опозиційних партій роблять що їм заманеться, а часто-густо просто нічого не роблять. І бренд опозиційності допомагає їм в очах звичайного непоінформованого українця виглядати білими і пухнастими. Як дружина Цезаря, так і депутати Юлі, Віталія тощо поза підозрою.
Насправді, «Батьківщина», «Фронт змін», «Свобода», «Удар» і т.п. також у керма, особливо в центральній й західній Україні: приймають бюджет, ділять землю, входять у склад виконкомів, керують комунальними підприємствами, проводять тендери.
Я би хотів, щоб опозиціонери інформували людей про свою діяльність – не через хаотичні хвалебні прес-релізи про черговий акт благодійності (що не має ніякого стосунку до депутатської роботи), а про власне депутатську роботу та свою діяльність у виконавчих структурах. Цим вони би відрізнялись від влади. Чи до снаги «демократичній опозиції» відкритість та підзвітність у добу Інтернету, Фейсбуку та Твітера? Схоже, наразі ні.
Минув рік з часу мого допису на цю тему, а закарпатські опозиційні депутати і далі у глибокому підпіллі і ховаються від народу. Блогів нема, партійні сайти надалі заповнені хвалебними одами собі любим, на Фейсбуці наші опозиціонери у владних структурах зазвичай або перепощують фотожаби, або ретранслюють інтерв’ю своїх київських вождів. Чи у цьому полягає опозиційність? Якби хоча б один депутат регулярно вивішував усі проекти рішень та результати голосувань своїх колег по цеху, рівень корупції бодай в одні радій зменшився би – і всі ці балачки про боротьбу з корупцією мали би якесь підґрунтя. І виборець наступного разу голосував би трохи головою, бо знав би, хто, для прикладу, віддав пл. Хмельницького під забудову, дозволив вішати білборди на кожному кроці, виділив міську землю самим чесним суддям в світі, а почесні відзнаки – ужгородцям із сумнівною репутацією. Поінформований виборець – підвалина демократії. Шкода, що нашим опозиціонерам не потрібні ні поінформовані громадяни, ні демократія. У каламутній воді, як відомо, добре рибку ловити. Наші опозиціонери навіть власні рішення щодо оприлюднення своїх же річних звітів не виконують – у т.ч. й тому, що народ не звик, і тому не очікуєте, і тим паче не вимагає, щоб його обранці перед ним звітувались і регулярно й повно інформували.
Зараз від опозиції йде ціла лава у народні депутати. Але, шановні пани Сербайло, Чучка, Кинів, Буланов, що ви як депутати зробили? Як голосували ви і ваші карточки? Чому нема звітів про вашу щорічну роботу депутатами, як того вимагає закон і демократичний принцип відповідальності? Чим Ви відрізняєтесь від пп. Смоланки, Ратушняка чи ще якогось пропрезидентського кандидата? Це ж несерйозно, якщо основною причиною голосування за депутата зі стажем є голосування за принципом «класний дядько» та «хоч не відкритий чи латентний регіонал». Тому, будь ласка, розкуйтеся й інформуйте нас, звичайних виборців.
Також хотілось би, щоб у опозиціонерів була власна позиції. Мене гнітить безликість наших місцевих політиків. Як з тим гоголевським птахом над Дніпром, так само нечасто почуєш від наших опозиціонерів їхню власну думку з актуальних проблем, а тим паче місцевих: від забудови стадіону «Авангард» і встановлення в місті пам'ятника працівникам прокуратури, до поборів у дитсадках, до стану транспортного мосту. Ба більше, вони бояться публічної дискусії. Декілька разів просив наших опозиціонерів прокоментувати свою діяльність чи певні актуальні події – такі прохання вони або ігнорують (гідна альтернатива владі) , або просять не виносити сміття з хати, коли країна в небезпеці. Є серед опозиціонерів і такі, для яких власна думка – істина в останній інстанції, а хто не згідний, той – і тут ллється потік лайки. І такі совки й хами ведуть нас у Європу...
І останнє. Я би хотів, щоб опозиціонери працювали чи бодай дослухались до громадськості. Мої дописи, у т.ч. з конкретними пропозиціями, опозицією ігноруються. Але це таке, на кожного ужгородця звертати увагу – справді часу не вистачить, бо треба ж ще боротися з антинародним режимом. Але чому, для прикладу, у час, коли місто втрачає своє обличчя, опозиція не вводить у склад виконкому п. Олашина чи іншого активіста по збереженню архітектурної спадщина міста, натомість обирає туди пп. Волосянського і Киніва? За які заслуги? Для чого?
Навряд чи опозиціонери прочитають цей допис, тим більше висловлять свою позицію. І все ж, іншої опозиції у нас наразі нема. Тому прохання бодай до окремих представників місцевих опозиційних партій припинити бути сурогатом і стати альтернативою сьогоднішній владі.