Зателефонував раз, удруге… Кілька разів. Тяжкою російською мовою вмовляв «пітерських», «московських» у Чехії братків, аби ті приїхали на будівництво, та обібрали до нитки непокірних роботяг, які всупереч йому вкалували самі на себе, без посередника.
Кляті москалі відмовилися чинити наругу над близькими по крові руснаками. Й тоді мій «клієнт» добірною закарпатською говіркою зателефонував до своїх же, з рідного краю братків у Чехії. Ті, за певну винагороду, безумовно, дали згоду…
Та сього мало! Довідався перегодом мій «клієнт», допоки його не було на батьківщині бравого вояка Швейка, що його ж вінчальна кума, з якою ріс в одному селі й ходив до школи, тепер також тута «клієнтує», й успішно. І також навів на неї братків, а ті, відповідно, призначили пані «стрілку». В свою чергу й «клієнтка», не в тім‘я бита, прийшла на зустріч не сама…
Почухав я потилицю, коли таке почув і побачив, завернув голоблі, й якось перекладними дістався Закарпаття та подався сиротливо щастя-долі шукати у пусти полонинські!