Наші з Антоном шляхи перетиналися не раз. Принаймні, добре пам’ятаю його з часу своєї роботи в комунальній газеті "Ужгород". Потім, повернувшись в Україну з навчання у Кембриджі, він знову з’явився в моїй ойкумені, ставши, через якийсь час, блогером Закарпаття онлайн – не таким, як інші, з "західним", загостреним і послідовним почуттям справедливості та втраченою (чи так і не здобутою?) більшістю з наших земляків європейською прямостоячістю.
Виявляється, свій прапор на власному обійсті Антон вивісив ще років з 15 тому. "Він у мене мігрував, – каже він. – Спочатку був на стрісі, потім власне на будинку, а зараз – на щоглі перед хатою". І продовжує: "Зараз це вже сприймається нормально: принаймні дуже багато автівок з прапорцями – і в Ужгороді, і в Києві. А ось у 90-і я навіть у цьому був девіантом :))...Крім того, тепер "друзям легко пояснювати адресу таксистам: посольство України в Україні... :)"
Тепер нас двоє. Здається, двоє... Бо вчора мені розказали, що бачили синьо-жовті прапори на флагштоках у приватних обійстях в Минаї.
Дуже хотілося б знати, у кого...
